Чому мирні переговори з РФ зараз неможливі

Головна причина в тому, що Росія намагається повторити у нас грузинський мирний сценарій-2008.

Путін недаремно два десятка років у режимі 24/7 через всі доступні засоби впливу вбивав у голови росіян, що вони – це остання цитадель нормального світу. І тому всі вони ведуть нескінченну війну із підступним Заходом, який не спить-не їсть, а хоче зруйнувати цей останній оплот правильного життя. У цій тривалій спецоперації, на відміну від «спецоперації» в Україні, він переміг.

І тому зараз не тільки для Путіна, а й для всіх «пташенят путінського інкубатора»  - критичної більшості населення РФ - категорично неприйнятна думка про виконання українського імперативу щодо початку переговорів: спочатку – деокупація України, і лише потім початок переговорів.

В той час як у термін «переговори про мир з Україною» в Кремлі вкладають зовсім інший сенс. Там під переговорами розуміють виключно можливість повторити той же сценарій, який вони одного разу вже успішно реалізували у 2008-му в Грузії: спочатку російське вторгнення – країна чинить спротив – Захід просить припинити війну і виступає в ролі миротворця – агресор погоджується на перемовини із жертвою – країна-жертва зберігає незалежність, але втрачає частину своєї території.

Україна, не має й бажання, й можливості чекати, поки Путін та підконтрольне йому населення дозріє до здібності сприймати реальну картину складного сучасного світу як вона є насправді, а не збоченою логікою вічного мешканця оточеної кріпості.

Тим більш, що Путін розуміє тільки силу. А залізний кулак ЗСУ з 24 лютого зрозуміло прояснює йому ситуацію. Прояснює настільки гарно, що Путін відкрив у собі досі невідомі йому самому здібності робити широкі «жести доброї волі». Й забиратися з Київщини, Чернігівщини та Сумщини, зі Зміїного, тепер ось і з Херсону. Але ані цей кулак, ані що інше не здатні змінити свідомість та образ мислення очільника РФ із його шпигунсько-кадебешними підходами до всього і вся. Й тому переговори потрібні Путіну лише для того, щоб отримати надзвичайно необхідну передишку, зібратися з силами і навесні нанести міцний удар по нашій країні.

Тобто, треба зрозуміти головне: жодним чином не можна відкидати можливість переговори з Росією. Бо будь-яка війна закінчується миром, і ця війна не стане виключенням. Втім, абсолютно неприйнятними є переговори з такою Росією. Яка не готова виконати українські умови для початку переговорів - звільняти захоплені нею українські землі, карати військових злочинців, приступати до вирішення питання виплати багатомільярдних компенсацій за всі руйнування, які РФ заподіяла в Україні, тощо.

Заклики до України все одно розпочинати мирні переговори з такою Росією, які час від часу лунають – це не що інше, ніж намагання перенести ситуацію в реалії старого устрою світу, який існував до 24 лютого цього року. В якому агресивну Росію всіляко намагались задобрити  - то «перезагрузку» відносин з нею оголосять, то не вводять жодних санкцій за кібератаки російських хакерів, які роками атакували західні органи влади, бізнес-об’єкти, ЗМІ, тощо. То закриють очі на на відторгнення Росією Абхазії та Південної Осетії від Грузії (а пізніше на окупацію Криму та частини Донбасу).

Проте 24 лютого ситуація змінилась кардинально. І сьогодні не тільки для України є неприйнятним віддавати агресору частину захопленим ним у ході війни земель. Захід також не зможе допустити фіксації того, що руйнівник світового порядку і агресор як нагороду за розв’язану ним війну отримує територіальні «призові». Про що неодноразово казали провідні політики західного світу.

В кінцевому підсумку вирішальне слово – за офіційним Києвом. Для того, щоб для початку повідомити світові свою справжню позицію щодо мирних переговорів варто зробити декілька важливих речей:

1) підтвердити свою готовність в принципі вести мирні переговори з РФ;

2) чітко заявити про виключний перелік вимог для початку цих переговорів (деокупація, тощо);

3) донести інформацію про свою готовність перейти до мирних переговорів і про вимоги для їхнього початку до всіх країн світу.