«Оптимізація» соцстраху: як у гонитві за кращим не проґавити хороше

Соцстрах зливають з Пенсійним фондом: кажуть, так економніше

21 вересня Верховна Рада проголосувала за ліквідацію Фонду соціального страхування: депутати ухвалили законопроєкт №3663, який передбачає зміну системи управління загальнообовʼязковим державним соціальним страхуванням.

Документ впроваджує ліквідацію Фонду соціального страхування як юридичної особи та приєднання його до Пенсійного фонду.

Відтак функції соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання будуть передані до Пенсійного фонду України і його територіальних органів.

Автори законопроєкту у пояснювальній записці стверджують, що ліквідація Фонду соцстрахування зекономить державі до 2-3 млрд грн на рік.

Але давайте міркувати разом, чи така вже «економна» буде ця економія.

Однією рукою даю, іншою – забираю

Нагадую, що певний час тому назад в медіа та соцмережах обговорювали проєкт податкової реформи, умовно названої «10-10-10», яка передбачає зниження кількох ключових податкових ставок до 10%. Йшлося про податок на прибуток підприємств і податок на доходи фізичних осіб, які нині становлять по 18%, а також ПДВ, де податкова ставка наразі – 20 %. Крім того, автори ідеї пропонували скасувати єдиний соціальний внесок у розмірі 22%.

Чому я згадую про це в контексті Пенсійного фонду? Тому що проєкт реформи передбачав скасування ЄСВ, а такий внесок є основним джерелом поповнення ПФУ. Між тим станом на зараз доходів фонду від ЄСВ і так не вистачає, аби забезпечити пенсіонерів навіть невеликими виплатами.

Ґрунтовна пенсійна реформа у нас не відбулася, ми не перейшли на накопичувальну систему, не створили розвинену мережу недержавних пенсійних фондів, яким би довіряли вкладники. В момент, коли ми балансували між старим та новим, почалося повномасштабне вторгнення Росії.

І якби тепер відбулося розширення дефіциту Пенсійного фонду за рахунок скасування ЄСВ, держава фактично зняла би з себе відповідальність за соціальну підтримку майбутніх пенсіонерів і людей, які втратили працездатність чи стали безробітними. Повна відмова від соціальних гарантій – це той сценарій, який першим спадає на думку при розгляді реформи «10-10-10».

Але схоже на те, що держава знайшла вихід. Виходом і є законопроєкт №3663. Якщо податкову реформу таки почнуть просувати – і на Фейсбуці, а у законодавчому полі – стає зрозумілим, звідки влада братиме кошти для латання діри в бюджеті ПФУ. Вона просто запустить руку у кишеню Фонду соціального страхування та дістане їх звідти.

Історія питання

У першому читанні законопроєкт №3663 ухвалили ще 18 листопада 2021 року. Тоді він, м’яко кажучи справив негативне враження на дотичні до його виконання державні установи. Майже ніхто не підтримав документ, а якщо й підтримав, що з численними зауваженнями. Законопроєкт відклали, і як довго він пролежав би під сукном, неясно, але його знайшла голова парламентського комітету соцполітики Галина Третьякова.

Разом із колегою по фракції «Слуга народу» Мар’яною Безуглою Третьякова зареєструвала законопроєкт №7722 «Про казначейський пенсійний план». На думку авторів, «рівень соціальної захищеності» населення вимагає додаткового посилення – разом із «індивідуальними накопиченнями громадян», а відтак громадяни мають нести свої пенсії до добровільної накопичувальної системи, елементом якої є Казначейство.

А відносно законопроєкту № 3663, то хоча початкове авторство належить не Третьяковій, вона активно просуває його ухвалення, стаючи для цього документу другою «матір’ю». Що ж так приваблює депутатку в його положеннях?

Передусім концепт законопроєкту №3663 виходить з того, що система соціального страхування в умовах воєнного стану зіткнулася з дефіцитом коштів, через що виникла необхідність економії. У мене, щоправда, є інші дані – від Федерації профспілок України. Там зауважують, що все навпаки: всі роки свого існування Фонд соціального страхування був бездефіцитним. Більше того: декілька разів його «скубли», знижуючи частку на користь Пенсійного фонду. А той, як ми прекрасно знаємо, майже постійно дотувався з державного бюджету.

Для розуміння моїх читачів: в Україні обсяг сплаченого з зарплат найманих працівників та фізичних осіб-підприємців єдиного внеску розподіляється між Фондом соціального страхування України та Пенсійним фондом відповідно до визначених урядом пропорцій.

Так от, якщо Фонд соцстрахування вкладався в виділені йому кошти, то Пенсійний фонд – ні. ПФУ знаходиться на державному утриманні, і на це існує об’єктивна причина. Вона полягає у диспропорції між кількістю платників податків (яка скорочується) та кількістю пенсіонерів (яка зростає). Все це є наслідком успадкованої від СРСР солідарної пенсійної системи, яку в Україні поки що не змогли замінити на накопичувальну.

Але що буде, якщо злити ПФУ та Фонд соцстрахування? На думку Галини Третьякової, вийде суцільний позитив. На думку її опонентів – повна руйнація пенсійної системи.

Як правильно економити. І як неправильно…

«Заощадити вдасться шляхом злиття двох фондів Пенсійного та Соціального страхування», – зазначає Галина Третьякова. Вона вважає, що таким чином буде встановлено контроль за цільовим використанням коштів. А цей контроль в свою чергу забезпечить вчасне виконання державою її зобов’язань перед громадянами.

Функції соцстрахування «будуть передані до Пенсійного фонду України і його територіальних органів, а строки звернення за призначенням страхових виплат скорочені з дванадцяти до шести місяців. При цьому зберігаються, а в деяких випадках збільшуються усі пенсійні та страхові виплати, а також соціальні послуги, які потерпілі на виробництві та члени їх сімей на сьогодні отримують від Фонду соціального страхування України», – переконує Третьякова.

Проте є й інша точка зору. Соцстрах не був дефіцитним, хоча Фонд й тримався як міг. По ньому завдало удару зниження в два рази ЄСВ в часи прем’єрства Арсенія Яценюка. А пізніше – довготривалі локдауни під час пандемії. Тепер же – війна. Все це разом узяте не простимулювало наповнення цільових страхових фондів. Видатки на профілактику нещасних випадків на виробництві довелося зрізати. А деякі статті – так як, приміром, санаторно-курортне оздоровлення – ліквідовувати взагалі.

І тепер, якщо злити ці дві структури, чорна діра Пенсійного фонду повністю поглине Соцстрах разом із його ресурсом. І відповідно, усі гроші підуть на виплату пенсій, щоб розвантажити бюджет. Про декретні, відпускні, санаторно-курортну реабілітацію – можна буде забути.

Зауважу також, що раніше, років зо два тому назад, Галина Третьякова виступила за поступовий перехід до приватного страхування. Тобто ідея у тому, щоб наряду із приватними пенсійними фондами розвивати в Україні ще й мережу приватних страхових фондів.

У липні 2022-го представниця владної фракції повернулася до своєї ідеї. «Роботодавець може закуповувати своє покриття, свою відповідальність перед працівником або у держави або в приватному секторі. Але приватний сектор дасть реальну чесну ціну такого страхування», – сказала вона.

Тобто, на думку Третьякової, зараз держава переплачує найманому робітникові суму його соціального страхуванння. Тоді як приватні фонди будуть більш розважливими. І це ще одне неоднозначне твердження.

Наразі законопроєкт №3663 очікує на підписання президентом. При цьому документ залишається складним та дискусійним. І має бути оцінений зважено та адекватно. А щодо його результативності та ефективності, то час покаже, чи вартувала заявлена авторами економія ухвалення цього документу. До пенсійної реформи законотворці будуть повертатися ще не раз, тому законопроєкт №3663 не можна вважати таким, який остаточно розставляє крапки над «і».

  Їх розставлять тільки ті нові реалії, в яких ми житимемо після ліквідації соціального страхування у його нинішньому (тепер вже – колишньому) вигляді.