Шлях Росії Путіна до небуття

Слідом за руським кораблем і Австро-Угорською імперією.

Спроби спроектувати майбутнє України після війни дедалі стають все більш численними. Красиві назви, масштабні схеми, великі суми…

Але ці плани поновлення країни після війни обмежуються переважно питаннями економічного відновлення України. А також епізодично – необхідністю поєднати це відновлення з нарешті реальними, а не голослівними кардинальними реформами у нашій країні. При цьому питання забезпечення безпеки нашої країни поруч із таким агресивним та великим (у значенні розмірів території) сусідом як Російська Федерація залучає менше уваги.

Хоча саме це питання є ключовим для подальшого існування та розвитку нашої країни. Оскільки не варто очікувати навали серйозних інвесторів у країну, де на додачу до внутрішніх вад на кшталт корупції та відсутності незалежних судів ще й нависає дамоклів меч такої небезпечної країни, як РФ.  

Тому, якщо питання ліквідації постійної загрози для нашої країни від РФ не вирішити найближчим часом, то, по-перше, проект «Відбудова+перебудова  післявоєнної України» щонайменше надзвичайно сильно ускладниться. А, по-друге, питання поновлення агресії з території РФ і проти України, і проти Європи стане просто питанням часу.

«Вирішити найближчим часом» - значить на стратегічному рівні прийняття рішення про ліквідацію такої загрози не відкладати на період після війни. А знайти таке рішення вже, просто зараз, у ці дні - поки триває російська агресія. Із тим, щоб відразу по закінченню війни і поразки Росії без зволікань це рішення втілити. До того ж, маючи консолідоване рішення всієї антипутінської коаліції щодо РФ після війни і план його виконання, під час мирних переговорів з РФ набагато простіше буде вести розмову із Росією про її долю після війни.

Ключова мета – ціною за розв’язану Росією війну та наслідком її стратегічної поразки у цій війні має стати ліквідація Російської імперії в її нинішній формі як джерела постійної агресії проти України та правил світового порядку. За особливим рахунком де-факто триваючої Третьої світової війни. Vae victis (горе переможеним).

Так само, як після Першої світової війни Австро-Угорська імперія, що зазнала у цій війні поразки від держав Антанти, припинила своє існування і розпалася на нові незалежні держави.

Послідовним прихильником перетворення росімперії на конгломерат менших і більш слабких держав, які вже не зможуть становити загрозу існуючому світопорядку, вже давно є Великобританія. Так що об’єднавши зусилля з нею, а також з іншими прихильниками такого перетворення – перш за все, це Польща та країни Балтії – є реальна можливість за підсумками війни відправити росімперію, цього останнього імперського динозавра, слідом за її австро-угорським родичем.

Не можна повторювати помилку початку 90-х років минулого століття після поразки Радянського союзу в Холодній війні.  Тоді Російська імперія радянської версії позбулась тільки зовнішнього контуру завоювань –14 «національних республік» Радянського союзу. Але за підтримки Заходу сама Росія зберегла цілісність (незважаючи на те, що за президента Єльцина вже швидко йшов процес її розпаду).

Тому що Захід тоді на хвилі ейфорії від перемоги у Холодній війні грав на величезних просторах РФ у надзвичайно цікаву для нього гру «А ну-ка демократизуй-ка». В результаті Росія отримала таку необхідну їй передишку. Після чого її зміцнення, поява нового «сильного царя» - Путіна і спроба добитися реваншу за поразку в Холодній війні стали лише питанням часу.

У своїй історії російський маятник вже неодноразово так хитався: від спроб введення в цій імперії більш вільних, ліберальних порядків (реформи Сперанського, Столипіна тощо) – напряму до закручування гайок та диктатури. Такі особливості російської національної охоти на демократію…

Якщо цього разу знову втягнутися в заздалегідь програшну n-ну спробу «Зроби Росію демократичної» (під соусом «Ну цього разу ми-то врахуємо невдалий досвід демократичних реформ у пострадянській Росії – тому успіх гарантовано»), то спираль від слабкої Росії до нового путіна і нової агресії піде на чергове коло.

Але на відміну від початку 90-х, коли Російська імперія зберіглася просто під надані Москвою аванси  невідворотного перетворення Росії на демократичну сучасну державу, зараз ситуація набагато серйозніше. Тому що за ті аванси і ту довіру Заходу до московських казок про демократизацію приходиться платити просто зараз нашій країні. Життями тисяч українців.

І якщо частина німецьких, французьких та інших західних лібералів і зараз напевно будуть готові надати Росії черговий шанс на руїнах країни-бензоколонки побудувати сучасну демократичну та цивілізовану державу, то ми, українці – ні.

Такий шанс має отримати не «трошки причесана» путінська Росія на чолі з альтер-его Путіна Патрушевим чи якимось іншим клоном Путіна  - їх у нинішній російській еліті надзвичайно багато. Шанс на побудову сучасних демократичних країн мають отримати нові незалежні держави, що з’являться на місці російської імперії. Так само, як після руйнування Австро-Угорської імперії такий шанс отримали нові держави Чехословаччина, Угорщина, Королівство словенців, хорватів і сербів, Австрія та інші. 

РОСІЙСЬКИЙ КАРФАГЕН МАЄ БУТИ ЗРУЙНОВАНИЙ.

 # кінець епохи Путіна