Китай вмикає маршеві двигуни для сходження з орбіти підтримки Росії

Замість офіційного Пекіна цей процес запустили та прискорюють китайські бізнес-структури.

Голова КНР Сі Цзіньпін у великій геополітичній конфронтації із Заходом зробив головну ставку на Путіна. Призначивши його в своїх конструкціям тригером, що має запустити процес роз'єднання і радикального послаблення колективного Заходу. Із подальшою стратегічною перемогою Китаю у його стратегічному протистоянні у першу чергу з США.

Товариш Сі помилився. Ця ставка повністю провалилась - обіцяного Путіним керівникові Китаю. стовідсоткового переможного бліцкригу в Україні не відбулось. і тепер ця невдача зі ставкою на кульгаву на всі чотири ноги кремлівську кобилу загрожує політичному виживанню Сі Цзіньпіна. Бо він до останнього часу твердо збирався наприкінці цього року на ХХ з'їзді Компартії Китаю в третій раз зайняти посаду голови КНР.

І до лютого цього року мав якщо і не 100%-ві, то надзвичайно високі шанси для цього.

Але після початку війни проти України з кожним тижнем зростають шанси на те, що ХХ з'їзд китайської компартії стане так само історичним, як ХХ з'їзд компартії радянської. Як в СРСР на ХХ з'їзді відбулось розвінчання культу Сталіна, а в Китаю  - так само в закритому режимі  - цілком може відбутися розвінчання культу Сі з його усуненням від керівництва країною і виходом на почесну пенсію. 

Оцінюючи як політичні, так і глобальні економічні процеси у Китаї, треба враховувати китайську специфіку. Китай - це, звичайно, не тотальна закрита КНДР. Але не варто сподіватися, що на поверхню вийдуть гострі протистояння, які існують і наростають у КНР у зв'язку  із втратами Китаю в нових геополітичній та геоекономічній реальностях, що виникли після 24 лютого. Доводиться фіксувати і аналізувати ті проявлення цієї гостроти, які раптом проявляються на поверхні.

Як, наприклад, матеріал екс-посла Китаю в Україні та колишній заступник генсека Шанхайської організації співробітництва (ШОС) Гао Юйшена. З яким він виступив на внутрішньому форумі державної Китайської академії суспільних наук. Для тих, хто знає, яку роль у колишньому СРСР грав Відділ пропаганди і агітації ЦК КПРС, зрозуміло величезне значення цього китайського інституту. Простіше кажучи, це своєрідний ідеологічний Синедріон, якому належать головне та останнє слово у визначенні ідеологічних підоснов для правлячеї партії.

Цей контекст надзвичайно важливий, щоб зрозуміти важливість фахової та обґрунтованої критики великого стратегічного партнера Китаю. Лейтмотив виступу Гао Юйшена: Росія програла і йде на дно, і Китай має це враховувати. Виступ після цензурування був опублікований на одному із повідних інтернет-порталів Китаю Phoenix. Але навіть у такому "підправленому" вигляді був на порталі недовго та був знятий.

Проте архівна версія залишилась і з головними тезами цього без применшення проривного виступу Гао Юйшена всі бажаючи зможуть ознайомитися наприкінці цього матеріалу. Скажу лише, що за глибиною висвітлення ситуації в Україні та найближчих перспектив світу та РФ виступ Гао Юйшена  знаходиться на одному рівні з дослідженнями провідних західних розвідувальних та експертних структур.

Це важливо для того, щоб не думати помилково, що офіціоз китайської компартії "Женьмінь жибао" та її англомовного філіалу Global Times (де війна в Україні називається "спецоперацією", йдеться про законний захист інтересів РФ в Україні від зазіхань НАТО, тощо) і є справжнім рівнем розуміння ситуації в Україні та навколо нею всією китайською елітою.

Водночас офіційна лінія керівництва КПК щодо "особливого партнерства" з Путіним Пекіном корегується в нових умовах вкрай туго і повільно.

І маршеві двигуни для сходження КНР з орбіти підтримки путінської Росії вмикає не ЦК КПК, а бізнес-структури. Які змушені скорочувати торгові зв'язки із РФ, щоб не потрапити під вторинні санкції головних торгових партнерів Китаю - Європейського союзу та США.

Так, у цьому місяці стало відомо, що провідні китайські компанії з виробництва високотехнологічної продукції відмовляються від ведення бізнесу в Росії. Серед таких компаній гігант із виробництва комп’ютерів Lenovo Group Ltd. та виробник смартфонів і ґаджетів Xiaomi Corp. Зрозуміло, чому, на відміну від західних фірм, вони уникають публічних заяв про війну Росії в Україні - адже офіційний Пекін виступає проти західних санкцій.

Цифри говорять самі за себе: у квітні імпорт із КНР впав до $3,8 млрд. - до війни його сума іноді перевищувала $8 млрд. Проблема тут у тому, що приблизно 50% всього російського імпорту становлять високотехнологічні товари: обладнання, технології тощо. До війни Китай забезпечував близько половини цих потреб Росії.

Обвал імпорту говорить про те, що Пекін скоротив постачання в Росії високотехнологічної продукції, критично важливої ​​для її економіки, за фактом приєднавшись до введених щодо РФ санкцій.

Така саме невтішна для РФ ситуація і на ринку експорту до  Китаю  енергоносіїв. Не зважаючи на бравурні обіцянки Москви замість ЄС скерувати до Китаю та Індії нафтові ріки, китайський державний нафтогазовий та нафтопереробний гігант PetroChina повідомив у цьому місяці, що (як і раніше) не збирається купувати додаткові обсяги російських вуглеводнів, навіть зі знижкою. А лише збереже постачання за укладеними до війни довгостроковими контрактами. 

Щоб цей процес віддалення Китаю від Росії й закріпити, й прискорити США ті інші країни G7 13 травня показали Пекіну "жовту картку" -  прийняли досить жорстку заяву. Вони  закликали Китай не допомагати Росії обходити санкції, і "не маніпулювати інформацією, не вести дезінформацію і іншим чином не легітимізувати російську воєнну агресію проти України".

Крім того, Сполучені Штати планують в індивідуальному порядку посилити покарання компаній, у тому числі китайських  , за сприяння Росії. Зокрема, за обхід введених проти РФ санкцій США мають намір накладати на компанії-порушники ще більш серйозні штрафи, на ранніх етапах розслідування повідомляти громадськість про звинувачення на адресу цих фірм, а також посилити умови позасудового закриття справ.

Таким чином, коридор можливостей маневрування продовжує звужуватися - і для китайських бізнес-структур, я для китайського керівництва. Курс "Геть від Росії" для Китаю був визначений жорстким наглядом Заходу за дотриманням Піднебесної антиросійських санкцій ще у перші тижні після початку російської агресії. І тепер, коли у реальному житті росіяни намагаються працевлаштуватися на китайській орбітальній станції «Тяньгун» то китайці їх посилають... да-да, слідом за руським кораблем. Не космічним, а підводним крейсером "Москва".

Цю станцію КНР планує незабаром запустити і запросити на неї іноземних космонавтів. "Роскосмос" неоднорозово заявляв, що збирається відправити туди російських космонавтів.

Однак декілька днів тому представник Китайської аерокосмічної науково-промислової корпорації (CASIC) Ян Югуан заявив, що Росія не зможе користуватися "Тяньгуном". Формальна причина: «стартовий майданчик не повинен перебувати на широті понад 42 градуси», а «Росія знаходиться на дуже високій широті».

Тим часом Китай чекає на своїй станції на космічні кораблі з ЄС, США та Японії, оголошених Кремлем «недружніми». Останнім навіть з такої великої висоти не вдасться роздивитися підтвердження того, що "русский с китайцем - братья навек"...

В наступному матеріалі Інститут "Діалог" викладе рекомендації щодо того, як Україна зможе ще більше прискорити процес віддалення Китаю від Росії.

_________________________________________

А поки що наостанок обіцяний десерт - висоякісна китайська фронда офіційної позиції Пекіна з підтримки РФ у вигляді основних тез виступу одного із відомих китайських політиків Гао Юйшена:

Російсько-українська війна стала найважливішою міжнародною подією після холодної війни. Вона завершила період після холодної війни та відкрила новий міжнародний порядок.

Позиція Росії у цій війні стає дедалі пасивнішою та несприятливішою, і вона демонструє ознаки провалу.

Основними причинами провалу Росії є наступні.

По-перше, після розпаду Радянського Союзу Росія завжди перебувала в історичному процесі безперервного занепаду. Цей занепад є насамперед продовженням занепаду Радянського Союзу до розпаду, а також пов'язаний з помилками російської правлячої кліки у внутрішній і зовнішній політиці. Західні санкції активізували цей процес.

Так зване відродження Росії під керівництвом Путіна є хибною пропозицією, якої взагалі не існує. Занепад Росії проявляється в її економіці, військовій сфері, науці та техніці, політиці, суспільстві та інших сферах. І цей занепад справив серйозний негативний вплив на російську армію та її бойову міць.

По-друге, провал російського бліцкригу, нездатність прийняти швидке рішення свідчить про те, що Росія починає терпіти невдачу. Наявні у неї економічні та фінансові ресурси надзвичайно непропорційні її статусу так званої "військової наддержави".

Росії дійсно важко підтримувати високотехнологічну війну, яка коштує сотні мільйонів доларів на день. Скрутне становище російської армії через бідність можна побачити всюди на полі бою. Кожен день затягнення війни є важким тягарем для Росії.

По-третє, переваги Росії над Україною щодо військової та економічної потужності були компенсовані рішучим і завзятим опором України та величезною, постійною та ефективною допомогою західних країн Україні. Відмінності поколінь між Росією та Сполученими Штатами Америки та іншими країнами НАТО в галузі технологій зброї та обладнання, військових концепцій та способів бою зробили переваги та недоліки обох сторін більш помітними.

По-четверте, сучасна війна має бути гібридною війною, що охоплює військову, економічну, політичну, дипломатичну, громадську думку, пропаганду, розвідку, інформацію та інші сфери. Росія пасивна не лише  на полі бою, але й програла на інших полях. Це визначає, що остаточна поразка Росії – це лише питання часу.

По-п’яте, Росія не може контролювати,  коли і як закінчиться ця війна. Бажання Росії якнайшвидше завершити війну, забезпечивши при цьому основні завоювання, провалилося. У цьому сенсі Росія втратила своє стратегічне лідерство та ініціативу.

Далі -  інтенсивність протистояння на наступному етапі цієї війни може ще більше посилитися. Не можна виключати можливість розширення та оновлення цієї війни.

Це тому, що цілі сторін діаметрально протилежні одна одній. Забезпечення права власності на Крим та окупація Донбасу є очевидною основою для Росії. А Україна не піде на поступки Росії в питаннях суверенітету та територіальної цілісності. Вона налаштована повернути український Схід і Крим війною.

Сполучені Штати, НАТО та Європейський Союз неодноразово підтверджували свою рішучість перемогти Путіна. Салліван, радник президента США з національної безпеки, нещодавно наголосив на трьох цілях, яких Сполучені Штати повинні досягти у російсько-українській війні:

по-перше, незалежна і вільна Україна;

по-друге, ослаблена та ізольована Росія;

по-третє, сильний, єдиний і рішучий Захід.

Для досягнення цих цілей Сполучені Штати та країни ЄС не лише значно збільшили допомогу Україні, а й вперше після Другої світової війни для України прийняли Акт про ленд-ліз. Сполучені Штати інтернаціоналізували та інституціалізували допомогу Україні через нараду 41 міністрів оборони.

Що ще важливіше - пряма участь США, Великобританії та інших країн у війні поглиблюється, а масштаби розширюються. Усе це говорить про те, що війна триватиме доти, доки Росія не буде переможена і покарана.

Окрема тема - російсько-українська війна і Новий міжнародний порядок.

Російсько-українська війна повністю поклала край Ялтинській системі та пережиткам холодної війни. І світ почав рухатися до нової моделі та порядку міжнародних відносин.

Основний напрям зовнішньої політики путінського режиму – розглядати колишній Радянський Союз як свою виключну сферу впливу та відновити імперію, спираючись на механізм інтеграції в різних сферах, де домінує Росія. З цієї причини Росія ніколи по-справжньому не визнавала незалежність, суверенітет і територіальну цілісність інших колишніх радянських країн і часто порушує їх території та суверенітет. Це найбільша загроза миру, безпеці та стабільності в Євразійському регіоні.

Російсько-українська війна різко змінила ситуацію в Україні. Після того, як Росія анексувала Крим та окупувала схід України в 2014 році, антиросійські настрої в Україні зросли, а проросійські сили почали скорочуватися. Більшість українців не лише на заході, а й на сході підтримують вступ країни до ЄС та НАТО.

Після початку війни ситуація в Україні зазнала докорінних змін: в Україні немає політичної партії, регіону, класу, вона єдина для боротьби з Росією та порятунку країни.

Можна сказати, що Росія повністю втратила Україну. При цьому країни колишнього Радянського Союзу, окрім Білорусі, у тому числі учасники Договору про колективну безпеку та Євразійського економічного союзу, відмовилися від підтримки Росії.

Поразка Росії повністю поставить хрест на можливості відновлення імперії. Для того, щоб отримати міжнародний статус і вплив Російської імперії чи колишнього Радянського Союзу, зламати існуючий міжнародний порядок та змінити геополітичну карту Євразії та світу, Росія наполегливо прагнула до возз’єднання колишніх радянських держав та відновлення союзів. або імперії.. Це породило фундаментальне протистояння та конфлікт із американським Заходом. Це головне протиріччя і суть відносин Росії зі США і Заходом.

Конкуренція і боротьба між двома сторонами в цьому питанні є значною мірою продовженням і відголоском холодної війни між США та Радянським Союзом, а також має певне ідеологічне забарвлення. Через цю війну протистояння і конкуренція між Росією і Заходом США закінчилися повним провалом Росії.

Кілька можливих точок еволюції міжнародного порядку після російсько-української війни:

1. Росія буде суттєво ослаблена, ізольована та покарана з точки зору політики, економіки, військової сфери та дипломатії. Російська влада буде ще слабшою.  Росію можуть виключити з деяких важливих міжнародних організацій, її міжнародний статус буде значно знижений.

2. Україна відірветься від російської орбіти та сфери впливу (якщо Росія ще має сферу впливу) і стане членом європейської сім’ї, тобто членом Заходу.

3. Інші країни колишнього Радянського Союзу можуть відчути новий і різний ступінь дерусифікації, а деякі пострадянські країни активніше рухатимуться на Захід.

4. Японія і Німеччина активізуватимуть прагнення до статусу політичних держав, коли повністю позбавляться обмежень переможених у Другій світовій війні країн і прискорять розвиток свого озброєння. Але вони не відірвуться від західного табору і повністю не відмовляться від політики мирного розвитку.

5. Сполучені Штати та інші західні країни будуть енергійно просувати суттєву реформу ООН та інших важливих міжнародних організацій. Навіть якщо ця реформа буде спочатку заблокована, вона  може початися заново.  США та інші західні країни  можуть вийти за межі так званої демократичної і вільною ідеології і виключити з реформованої ООН деякі країни, наприклад Росію.