Цілком вірогідно, що саме під ранок завтрашнього дня, 22 квітня, росіяни голосно і виразно розпочнуть ту саму масштабну "Битву за Донбас" у стилі найбільших битв Другої світової.

На кшталт битви на Курській дузі - із масованою артпідготовкою, рухом танкових армад тощо.

Бо за висновками американських та британських військових експертів збільшення інтенсивності атак з початку цього тижня дійсно має місце. Але, за їхнім визначенням, це пожвавлення є своєрідною прелюдією до початку набагато більш масштабної битви.

Вчора про це саме сказав і секретар РНБО Олексій Данілов. Він заявив, що великий наступ російської армії на східному фронті ще не розпочався, проте він буде, і це лише питання часу. За його словами, 19 квітня зранку почалися бої на всій лінії фронту на території Донецької, Луганської та Харківської областей, але вони скоріше "пробні".

Із цим зрозуміло. Але чому саме завтрашньої ночі, орієнтовно о 4 ранку, можливий початок цього великого наступу росіян на Сході?

По-перше, район четвертої ранку є на думку своєрідних містиків Гітлера та Путіна є тим моментом, коли світло нового дня починає перемагати темряву ночі. Таким чином, розпочинаючи агресію біля 4-ої ранку обидва ці найчорніші слуги темряви, які чомусь ототожнювали свої дії з наступом світла, намагаються тим самим посилити свої духовні сили на початку доленосних військових битв. 

По-друге, чому 22 квітня? Знову ж таки тому, що Путін намагається у своєму глибинному внутрішньому переконанні відчути себе максимально сильним та стійким.

Сакральна дата народження першого вождя радянської Росії Леніна 22 квітня для будь-якого радянця правильного ідеологічного замісу (а Путін є і назавжди залишиться щирим 100% "совком" до мозку кісток) для нинішнього керманича неорадянської  Росії сакральна у квадраті.

Бо він уявляє себе на чолі російської імперії прямим спадкоємцем "великого революціонера-переможця" В.І. Ульянова-Леніна. Порівнює свої дії з досягненнями попередника. І намагається збільшити знову ж таки у власних смислових конструкціях свою життєву силу і свої шанси на перемогу.

Чи ж не думаєте Ви, що чисто випадково в позаминулому, 2020-му, році саме на 22 квітня Путін призначив дійсно історичний та доленосний і для сучасної Росії, і для нього особисто референдум про "обнуління" його чотирьох президентських термінів? Із тим, щоб він міг займати трон російської імперії, себто формально пост президента РФ, стільки часу, скільки зможе. Це про його політичне самопочуття пісня -Who wants to live forever...

Оскільки парад "перемоги" 9 травня має відбутися за любих обставин, то, розпочавши битву 22 квітня, Путін розраховує виграти її до 9 травня.

Іронія долі полягає в тому, що незважаючи на всі ці містично-ідеологічні ігри та конструкції, Путін віддає собі звіт в тому, що він до 9 травня цілком вірогідно й не зможе продемонструвати підданим ніяких значних успіхів до Донбасі.

Й тому паралельно готується вже наступного тижня провести "референдум" на Херсонщині. Із тим, щоб оголосити формально про створення там чергової "ХНР". А фактично -про поновлення тієї самої омріяної ще з 2014-го року Новоросії, утворення часів ще однієї його "великої попередниці" Катерини ІІ, на дії якої Путін також тримає рівняння.

Йде активна підготовка для того, щоб 9 травня продемонструвати охочому до "перемог" своєму слухняному піплу чергове досягнення: імперія збільшилась новими - "новоросійськими" - територіями. 

Для того, щоб ефект збільшення імперської міці був ще більш переконливим, до 9 травня можуть провести також й анонсований у березні референдум про входження до складу РФ ще й Південної Осетії.  До того ж, можливо, подібні дійства -фейкові референдуми про входження до РФ спробують організувати й маріонетки Кремля в "ЛДНР". Невипадково про таку можливість у минулому місяці казав ватажок "ЛНР"...

Отже, Путін в будь-якому разі пред'явить підданим 9 травня "великі перемоги". Піддані будуть у захваті й будуть свято вірити, що "Росія перемагає". А геніаліссімус Путін ще на деякий час продовжить агонію свого режиму. 

Ну, це все їхнє бутафорське життя із картонними перемогами. Наше суспільство на відміну від російського (де лише біля 15% здатні ставити під сумнів пропагандистські кліше), на щастя, є зрілим і відповідальним.

Ми віримо не у химерні телеказки, а твердо віримо в силу нашого народу, віримо в ЗСУ і в нашу перемогу. Тому і переконані в тому, що за допомогою західних союзників України наші війська влаштують у степах Донбасу справжнє і цілком реальне "Диво на Сіверському Донцю" як рімейк "Дива на Дніпрі" першого етапу війни.

Внаслідок чого росіяни будуть розбити і відкинуті назад до Росії так само як це було під час "Дива на Віслі" у 1920 році. Коли поляки під Варшавою зупинили навалу величезної російської більшовицької орди "асвабадітелей", яка здавалася не переможної. І не тільки перемогли її та відстояли незалежність своєї країни, а й змусили незваних гостей забиратися геть до своєї батьківщини.