Невже країна воює за Будапештський меморандум-2022.0?

Приємно, звичайно, що сьогодні на переговорах з росіянами у Стамбулі Давид Арахамія дослівно підтвердив те, що я напередодні констатував як наше безпекове must have - нам потрібні залізобетоні гарантії від російської загрози на кшталт П'ятої статті в НАТО. Тобто, коли напад на нашу країну автоматично дорівнює нападу на країну-гаранта із негайним і безумовним наданням нам захисту.

Арахамія вербально сформулював це сьогодні навіть трохи більш радикально: "Хочемо, щоб це був працюючий міжнародний механізм з конкретними гарантіями безпеки для України, де країни-гаранти діятимуть за аналогом 5 статті НАТО, але жорсткіше, бо є механізм мотивації".

Меседж, звичайно, абсолютно правильний. Бо Росія хоче за будь-яку ціну нав'язати беззубі, не дієві гарантії безпеки України.

"Для Москви нейтральний статус України означає слабку, роззброєну, нездатну захистити себе країну. Яка водночас не має захисту від сильних партнерів і у випадку загрози/здійснення нового нападу Росії не шукатиме захисту від РФ під "парасолькою" НАТО. Фактично РФ хоче змусити Київ підписати новий Будапештський меморандум у версії 2.0. Де б підписантами були якомога більше країн - обов`язково із уважними до думок Кремля Китаєм, Францією, Туреччиною. І мінімумом чіткості та конкретики щодо допомоги нашій країні у випадку нової агресії РФ проти України", - констатував я вчора.

І яке ж було здивування, коли сьогодні пан Арахамія почав озвучувати в Стамбулі як "гарантії безпеки, жорсткіші ніж 5 стаття в НАТО" саме прийнятні для Москви беззубі та розпливчасті "гарантії" нашої безпеки!

Замість НЕГАЙНОЇ БЕЗУМОВНОЇ РЕАКЦІЇ країни-гаранта на напад на Україну - "Ми кажемо: протягом трьох днів мають відбуватися консультації, це може бути агресія, гібридна війна, замаскована війна під будь-який формат". Лише "після цього країни-гаранти мають надати нам військову допомогу збройними силами, озброєнням, закритим небом".

При тому, що з приводу нереалістичності останньої вимоги закритого неба з боку країн НАТО вже сказано стільки, що з точку зору дієвості гарантій зовсім не зрозуміло - навіщо цю вимогу включати знову в перелік бажаної підтримки, якщо союзники на це апріорі не йдуть? Щоб більше потрібної Росії розмитості та невизначеності було?
І як Ви, наприклад, уявляєте триденні консультації країн НАТО, умовних США і Британії у випадку нападу Росії на Британію?

Замість ЧІТКОГО ВИЗНАЧЕННЯ ДЕКІЛЬКОХ (2-3) КРАЇН-ГАРАНТІВ - "Кого ми бачимо серед гарантів – країни Радбезу ООН (Британія, Китай, Росія, США, Франція, Туреччина, Німеччина, Канада, Італія, Польща, Ізраїль). Ми пропонуємо зробити вільне приєднання до договору гарантій: якщо інші країни хочуть приєднатися, ми дамо їм таке юридичне право".

Те саме потрібне Москві максимальне розширення кола "гарантів" із максимальним же розмазуванням тонким шаром гарантій безпеки для нашої країни. Й ті самі бажані для Росії "гаранти", про яких я казав напередодні - Китай, Франція, Туреччина...

_______________________

Зрозуміло, що у будь-яких мирних переговорах (в тому числі й нинішніх з Кремлем) потрібно виходити на компроміс.

Але як ми зможемо отримати у цьому компромісі потрібні нам гарантії безпеки, коли замість просування таких гарантій у вигляді, наприклад, двосторонньої оборонної угоди України з США чи з Великобританією з надзвичайно чіткими формулюваннями з порога починаємо подавати як "жорстку проукраїнську позицію" кремлівські нарративи безпеки по-путінські?