Козир визнання «ЛДНР» – на столі

Президент Путін замість створення невизначеності та ризиків затягуванням визнання «ЛДНР» неочікувано створив ще більше невизначеності та ризиків швидким визнанням «республік».

Звичайно, варіант із визнанням незалежності підконтрольних 8 років Москві «ДНР» та «ЛНР» був цілком можливий. Але минулого тижня ситуація виглядала так, що для Кремля він є запасним – не практичним, а пропагандистським. І Путін деякий час триматиме ситуацію із визнанням «республік Донбасу» підвішеною. А при цьому торгуватиметься із Заходом наявністю всіх підстав для визнання Москвою «ДНР-ЛНР» з метою отримання від Заходу поступок в інших питаннях.

Проте непередбачувано за ініціативою господаря Кремля ситуація стала розвиватися зовсім іншим чином. Президент Росії вирішив продовжити використовувати у торзі із Заходом фактор «ЛДНР». При цьому змінивши у понеділок, 21 лютого, предмет цього торгу - в бік радикального підвищення ставок. Тепер він шантажуватиме Вашингтон та Київ можливістю відкритого військового конфлікту з Україною – із використанням територій «ДНР-ЛНР» у якості військового плацдарму.

Експерт Московського центру Карнегі Андрій Колесніков правильно зазначає, що сценарій визнання незалежності ДНР і ЛНР «у якомусь сенсі є заміною вторгнення. Але з урахуванням того, що це визнання, звичайно, спричинить за собою «на прохання трудящих» прихід російських військ, це підготовка плацдарму для подальшого вторгнення. Історія на цьому, звичайно, не закінчується, а лише починається. Відповідно, триває сценарій продовження спроб перетворити Україну на буфер щодо Заходу. Путін не відступає».

Можна констатувати, що із визнанням «ДНР-ЛНР» Путін виконав програму-мінімум по вибиранню із пастки, в яку він сам себе загнав – необхідність зберегти обличчя та продемонструвати світові та власному народові «переможний результат» багатомісячного загострення протистояння із Заходом та Україною. Перемога в традиціях російського імперського наративу тепер є – Росія приросла новими підконтрольними територіями. Так само як в 2008 році після військового конфлікту із Грузією вона приросла Абазією та Південною Осетією. А в 2014-му  - Кримом. 

Раптове рішення Путіна  зруйнувати Мінські домовленості та визнати ОРДЛО України «незалежними» відкриває справжню безпекову скриньку Пандори. Бо відправляє на смітник історії «Мінськ» як безпековий каркас для фіксації ситуації на Донбасі. Та залишає відкритими головні питання: коли і як саме Москва тепер вже відкрито-офіційно вирішить використовувати плацдарм «ДНР-ЛНР» у своїй гибрідній війні проти України та Заходу.

Станом на зараз сприятливий для України варіант розвитку подій полягає в тому, що Росія зупиниться на кордонах «ДНР» та «ЛНР» після того як офіційно введе свої війська в ці «республіки» після отримання відповідних прохань віх їхніх ватажків. (Як навесні 2014-го РФ зупинилась на анексії Криму та не продовжила спроби взяти під свій контроль  сусідні з Кримом південні регіони). В такому випадку на лінії фронту на найближчий час відбудеться стабілізація.

Зараз цей поміркований варіант виглядає як найбільш вірогідний. Бо велика війна із-за «землі народів Донбасу» для самої Москви несе величезні ризики і загрози. На які ані Кремль, ані росіяни йти не готові.

На що готовий Путін – так це на використання загрози реалізації такого сценарію у шантажі в першу чергу Сполучених Штатів  та Заходу в цілому – щоб отримати від них поступки у принципово важливих для Москви питаннях.