Ми можемо казати, що перемовини – нібито безрезультатні. Домовилися домовлятися про чергові домовленості. Але наразі не стріляють. Домовилися про стале припинення вогню. Якщо немає загиблих – це вже позитив. З іншого боку, Нормандія – це віддзеркалення процесів на світовій шахівниці. Якщо наразі триває бій за перерозподіл сфер впливу між Росією та США, то "Нормандський формат" залишився на узбіччі глобальної політики. І він фактично відіграє другорядну роль.
Діалог у форматі «Нормандської четвірки»: сторони домовилися про припинення вогню на сході України. Відтак імовірність вторгнення Росії, поки тривають перемовини, – мінімальна. Однак Німеччина відверто підіграє Кремлю у питанні надання зброї через власні інтереси, пов’язані з «Північним потоком-2».
Поки дипломати розмовляють, гармати мовчать»: під час перемовин у рамках зустрічі радників «Нормандської четвірки» Росія навряд чи вдасться до безпосереднього військового вторгнення в Україну.
Поки є реальний дипломатичний майданчик, загроза реального військового вторгнення з боку Росії – відсутня. У чому позитив – у найближчі 2-3 тижні нападу точно не буде. Домовилися про чергову зустріч радників "Нормандської четвірки". Погодьтеся, Росія – не настільки камікадзе, щоб стріляти собі у ногу напередодні наступної зустрічі навіть у форматі радників.
Зауважу, що Україна отримала щонайменше 2 тижні для перегрупування та концентрації не тільки на військовому фланзі, але й передусім – на дипломатичному.
Зокрема, у моменті донесення власного бачення виконання Мінських домовленостей.
Те, що відбувається у Нормандії, навряд чи можна назвати діалогом між Україною та Росією. Є принаймні ще дві країни. Це, зокрема, Німеччина з її забороною на постачання зброї до України та позицією щодо "Північного потоку-2". Вона чітко засвідчила, що її позиція щодо врегулювання війни на Донбасі має винятково проросійський вектор.
Також додам, що дипломатичні відносини між Києвом та Берліном в останні два місяці залишаються вкрай напруженими. Схожа ситуація і з Францією.
Макрон неодноразово робить дипломатичні реверанси в бік Росії. Тим більше, що вибори у Франції – незабаром. І потрібно показувати якісь результати. Відповідно, Макрону потрібно демонструвати лідерські позиції на міжнародній арені в моменті регулювання ситуації на сході України. А як це зробити? Звісно, завдяки тиску на Україну та ціною українських інтересів.
Разом із тим, підкреслю: ключове досягнення перемовин у форматі радників «Нормандської четвірки» – це сам початок діалогу.
Ми можемо казати, що перемовини – нібито безрезультатні. Домовилися домовлятися про чергові домовленості. Але наразі не стріляють. Домовилися про стале припинення вогню. Якщо немає загиблих – це вже позитив. З іншого боку, Нормандія – це віддзеркалення процесів на світовій шахівниці. Якщо наразі триває бій за перерозподіл сфер впливу між Росією та США, то "Нормандський формат" залишився на узбіччі глобальної політики. І він фактично відіграє другорядну роль.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.