Путіна змусили до відступу

Після трьох місяців концентрації десятків тисяч російських солдат біля українських кордонів як деякої незворушної константи, нарешті, почалась маленька, але практична деескалація на наших кордонах.

Президент Росії Путін зупиняється тільки тоді, коли його зупиняють. І реагує не на слова і погрози, а тільки на сильний тиск і такий же сильний спротив.

Після трьох місяців концентрації десятків тисяч російських солдат біля українських кордонів як деякої незворушної константи, нарешті, почалась маленька, але практична деескалація на наших кордонах.

Позавчора, 29 січня, Міноборони Росії заявило, що війська та авіація Західного військового округу, що межує з Україною, «повертаються до місць базування». Оскільки вони саме зараз завершили «планову перевірку» боєготовності. (Це лише початок – і ось сьогодні Росія проголосила, що закінчила ще одні «планові навчання». Цього разу – в Чорному морі).

Це – перший реальний прояв початку деескалації ситуації біля України. Саме постачання великих обсягів сучасної зброї в Україну в пергу чергу від США та Великої Британії, а також військова допомога від інших західних союзників України й стали вирішальним фактором для приборкання войовничих амбіцій господаря Кремля.

Ці масштабні поставки новітньої зброї та радикальне посилення боєздатності української армії змусили президента РФ переглянути свої плани щодо можливості посилити агресію проти нашої країни. І зробити перший крок для виходу із пастки, яку президент Путін власноруч приготував собі.

Звичайно, президент РФ не має можливості повністю відразу відмовитися від ескалації біля українських кордонів. Тому відбуватиметься поступове та повільне, відведення російських військ. Причому цілком може повторитися ситуація весни минулого року, коли Росія залишила частину військ біля наших кордонів.

Проте зараз маємо якісно іншу, нову розстановку сил на світовій шахівниці. Вона виникла наслідок того, що на відміну й від ситуації 2014 року, й навіть від весняної кризи минулого року цього разу ключові надійні союзники України на Заході відмовилися від спроб «задобрити» агресора Росію.

І обрали шлях масштабної військової підтримки України для посилення її здатності стримати можливу агресію РФ. Цей новий modus operandi, власне кажучи, й змусив Путіна зупинитися у спробі реалізації його агресивних планів щодо України. І потроху почати здавати назад.

Розслаблятися, само собою, нам та нашим союзникам не можна – як довів досвід останніх років Кремль не збирається здаватися. І використовуватиме весь доступний йому інструментарій задля досягнення своєї мети - повернути собі контроль над Україною і міцно «запаяти» її у залізобетонному коконі свого впливу.

Але після кризи 2021-22 років Україна та її західні союзники матимуть новий безцінний досвід – як посилюючи їхню єдність добитися перемоги у протистоянні із таким небезпечним противником як путінська Росія.