Підстави отримання Томосу ПЦУ

Канонічні підстави надання вселенським патріархом Томосу про автокефалію Цравославній Церкві України

У першому тисячолітті, рішенням Вселенських соборів були встановленні межі п'яти стародавніх патріархатів (Старий Рим, Новий Рим — Константинополь, Олександрія, Антіохія, Єрусалим) і Кіпрська церква. Протягом наступних років Вселенський патріархат, керуючись Священними канонами (включаючи 9-й, 17-й і 28-й канони IV Вселенського собору, 36-й Канон Трулльського собору і 1 Канон собору від 879/880 р., який був проведений в церкві Святої Софії в Константинополі), взяв на себе відповідальність за надання Томосу про автокефалію всім новоствореним церквам (в тому числі й Української церкви), перетворивши їх на автокефальні архієпископства чи патріархати, без обговорення чи співпраці в цьому питанні з іншими церквами. У випадку з Україною, Вселенський патріархат поступав так само як і з іншими церквами. «Ми використали ту ж практику, якої дотримувалися у визнанні всіх новостворених автокефальних церков.» — каже патріарх Варфоломій І.

Константинопольський патріархат вважає, що Україна є його канонічною територією, тому він має повне право надати православній Церкві в Україні незалежність. РПЦ, заперечуючи це право, заявляє, що Україна — канонічна територія РПЦ. «Томос, який проголошує Москву патріархатом, не відносить регіон сьогоднішньої Київської митрополії до юрисдикції Москви… Неканонічні втручання у справи Києва, до яких час від часу вдавалася Москва, і терпимість з боку Вселенського патріархату в попередні роки не виправдовують жодне церковне порушення» — заявив Константинопольський патріарх.

Вселенський Патріархат керуючись минулим історичним досвідом і канонами православної церкви, враховуючи політичну ситуацію в Україні має право надати Томос про автокефалію своїй Київській митрополії як і іншим церквам. Це право надавати автокефалію було ще раз підтверджено на Архієрейському соборі Константинопольської церкви у Стамбулі 2 вересня 2018 року на якому виступив Вселенський Патріарх з довгою історичною доповіддю, в якій зазначав канонічні аспекти надання автокефалії.