Панджшер в "тумані війни"

Про останніх захисників афганської демократії

За останні декілька днів останній осередок збройного опору талібам у долині Панджшеру опинився в центрі всезагальної уваги. Навколо долі бійців антиталібських загонів «Північного Альянсу» цими днями дуже багато суперечливої інформації з різних джерел. 

«Панджшерський Сімба» продовжує справу батька

15-го серпня таліби здобули назад втрачену колись владу у Афганістані взявши під контроль Кабул. А проте, як виявилося трохи згодом, ісламські фундаменталісти «забули» про наступ на територію Панджшерської ущелини.

Воно й не дивно, що на тому напрямку наступнальні дії призупинилися. Командувачі терористичних сил знають про непридатний для швидкого просування військ тамтешній рельєф, але, що навіть головніше – їм відомо про непоступливість панджшерських воїнів «Північного Альянсу». Антиталібське угрупування, яке колись очолював Ахмад Шах Масуд. Екс міністр оборони в постталібанському Афганістані на прізвизько «Лев Панджшеру», в минулому успішно воював спочатку проти радянських солдат, а згодом і разом з американцями стирав нині відроджений «Талібан» з лиця землі.

А от його син – Масуд-молодший, на превеликий жаль, був позбавлений можливості одержати весь багаж необхідного військового досвіду. Перш за все в силу свого ще доволі молодого віку. Він, будучи на момент смерті славнозвісного «Лева» дванадцятирічним юнаком, просто не встиг перейняти від батька всіх тонкощів військової справи.

Тим не менш, вперто наполягав на своєму, не збираючись іти на невигідні умови ворога. На доказ своєї рішучості, під час інтерв’ю американським журналістам, молодий лідер опору достатньо нахабно заявив, що мовляв, ми змогли свого часу вистояти проти радянських військ. Новий окупант в обличчі талібів нам тим паче не страшний.

Очевидно, не бажаючи зайвий раз ризикувати, командування армією талібів спочатку вимагало в останніх захисників колишнього Афганістану протягом чотирьох годин залишити позиції в Панджшері.

Пізніше, 22-го серпня в рамках того самого інтерв’ю, Ахмад Масуд відмовився виконувати ультиматум. Він наголосив на необхідності провести переговори, результатом яких повинна стати домовленість щодо створення уряду національної єдності. Навіть помста за смерть батька від рук «Аль – Каїди» для нього втратить важливість.

 В разі відмови нової влади від перемовин, впевнено сказав, що його солдати готові до бою. Мовляв, ми зупинили Червону Армію свого часу, то й таліби нам не такі страшні.

Оскільки жодна зі сторін не бажала поступатися одна одній, мирне вирішення проблеми стало неможливим. Тоді ватажки талібів вирішили таки відправити частину армії брати штурмом останню вільну провінцію.

Війна двох пропаганд

Відтоді, як стало відомо про початок бойових дій на території останнього непідконтрольного регіону, відразу ж зникла будь- яка конкретика в плані того, як саме розвиваються події. Про хід бойових зіткнень з початку вересня можна дізнатися хіба лише зі зведень речників двох ворогуючих таборів.

Протягом першого тижня вересня з обох боків лунали гучні заяви про бойові успіхи. Спочатку панджшерці говорили, що наче б то, оточили загін противника чисельністю в тисячу солдатів, коли ті вели наступ на позиції сил опору.

Згодом, речник успішно відреставрованого режиму радикальних ісламістів Забігулла Муджахід, відкинув звіти воїнів Фронту Національного Спротиву, сказавши натомісць, що станом на 6-те вересня проблемний регіон повністю контрольований силами терористичної армії. На підтвердження цього факту наступного дня в мережу злили фото, на якому гурт озброєних моджахедів стоїть перед ворітьми губернаторської резиденції в столиці провінції.

Не зважаючи на це, представники фронту опору продовжили наполягати на своєму і похвалилися у «Твіттері» ліквідацією високопоставленого бойовика з ворожих лав на ім’я Мавлаві Махдум.

На противагу цим словам невдовзі з’явилася інформація, що засвідчила убивство талібами речника непокірних панджшерців Фахіма Дашти. Трохи пізніше ці дані були підтверджені однопартійцем Дашти Нур Рахманом аль-Хаки. Хаки можна вважати досить достовірним джерелом, позаяк вони обоє з Дашти були в минулому членами афганської ісламістської політичної сили «Джамаат-і-Ісламі». Слідом за колишнім однопартійцем, смерть широковідомого журналіста підтвердили кілька новинарень.

Двома останніми кроками відчайдушними зусиллями переконати співвітчизників, а з ними і солідарних світових лідерів у непохитності своїх позицій з боку Ахмада Масуда були спочатку слова про необхідність загальнонаціонального повстання проти «Талібану». А вже буквально нещодавно лідер сил супротиву взагалі заявив про контроль над більшою частиною територій провінції, де донедавна базувалася повстанська армія під його командуванням.

Крапку в історії з обміном «перемогами» між сторонами протистояння днями поставили британці. Вони, своїми словами про неможливість на цьому етапі точно стверджувати про безумовний тріумф якоїсь із сторін, дали зрозуміти світові, що рано ще робити висновки.

Військово-політична драма з відкритим фіналом

 На таку думку наштовхують  по-перше слова колишнього афганського посла в Таджикистані Захіра Агбара, який каже, ніби то постійно знаходиться в контакті з Масудом та віце президентом Афганістані при попередньому уряді Амрулою Салехом. Обидва лідери повсталих, за словами дипломата в цей час знаходяться як і раніше на території охопленого боями Панджшеру.

 По-друге, декількома днями раніше новоспечені елітарії Афганістану похвалилися «бомбардуваннями» території ворога, які пізніше, як з’ясувалося, виявилися кадрами з комп’ютерної стрілялки. Десь ми вже таке бачили. Склалося враження, що цю атаку з повітря представники талібів підгледіли у росіян.

І нарешті третьою причиною для серйозних сумінівів у абсолютній перемозі новоявлених керівників Афганістану є повідомлення про рішення корпусів сил опору піти в гори. Таким чином, збройна опозиція перейде скоріш за все в режим партизанської війни. Принаймні на якийсь час. А далі їм залишиться лише продовжувати боротьбу, очікуючи шансу вийти на авансцену знову.

Така можливість у відданих прихильників демократичного устрою з’явиться вже в найближчі роки. Вже зараз, не встигнувши іще до ладу утвердитися в правах на країну, таліби починають показувати своє справжнє обличчя влаштовуючи жорстокі розправи над неугодними. Своїми діями вони вже на початку правління спровокували невдоволення суспільства та протестні акції в кількох регіонах здобутої правом сили держави.

Якщо повсталі з попелу скинуті колись владарі продовжать нагнітати напругу в суспільстві такими крейсерськими темпами, то, за словами головнокомандувача армії США М. Міллі, ризикують в період від 12-ти до 36-ти місяців зав’язнути у громадянській війні. Підгрунтя для неї окрім високої соціальної напруги створює також і відсутність фінансових ресурсів в країні. Більша частина грошей, що ще донедавна надходили в б’юджет Афганістану контролюються іззовні. Зокрема США, як найбільшою країною-донором фінансової допомоги афганцям.

 Тому продемократичній меншості потрібно просто дочекатися слушного часу і вдало скористатися загальним сум’яттям, яке виникне в разі, якщо слова американського військового справдяться. Тоді вже до реваншу підключаться і зовнішні гравці, які навряд захочуть, щоби з афганського хаосу виникла нова сильніша цього разу терористична загроза. Передовсім, для Європи та США звичайно.