Саміт Кримської платформи: головні досягнення і прорахунки України.

Учасники саміту підписали Спільну декларацію, в якій підтвердили підтримку територіальної цілісності України, засудили тимчасову окупацію Криму, та закликали РФ до участі в діяльності Кримської платформи.

Установчий саміт Кримської платформи став найбільшим міжнародним форумом України, що повернув тему незаконної анексії до світового порядку денного. Водночас, Київ не зміг відстояти участь у зустрічі деяких країн на рівні високого представництва, а також не розробив і не подав учасникам саміту «дорожню карту» деокупації Криму. 

На мою думку, саміт мав низку досягнень і переваг для України. Передусім, влада змогла поламати чіткі сценарії щодо зустрічі, які штучно нав’язувалися, зокрема і всередині самої України.

По-перше, Кримська платформа є найбільшим представницьким форумом за кількістю запрошених іноземних делегацій за всі роки Незалежності. Переконаний, що таким чином Київ продемонстрував неактуальність тези «світ втомився від України», яку штучно вкидали у ЗМІ.

Другим позитивним моментом саміту є те, що Україні вдалося повернути до порядку денного питання Криму, чого не вдавалося зробити за останні 8 років. Нагадаю, що за часів президента Петра Порошенка були спроби створити аналогічний форум під назвою «Женева плюс», але «все залишилося на рівні розмов.

Третє досягнення саміту Кримської платформи вбачаю у тому, що під час зустрічі Російська Федерація чи не вперше офіційно була визнана країною-окупантом. Таким чином, міжнародне представництво підтвердило факт окупації півострова агресором і почало розглядати питання повернення його території до складу України.

Четвертим позитивом саміту, вважаю той факт, що його учасникам вдалося сформувати певну міжнародну коаліцію, у відсутності якої останні два роки звинувачували президента Володимира Зеленського.

І п’ятим досягненням зустрічі є присутність на саміті міністра оборони Великої Британії.

Це чіткий сигнал, що британці розглядають Україну, як стратегічного партнера в аспекті побудови вісі Лондон – Анкара. Передусім, Росії чітко дали зрозуміти, що Велика Британія буде розширювати свою військово-політичну співпрацю з Україною. Не менш важливим під час саміту був чіткий сигнал з боку США про готовність надати Україні летальну зброю.
Водночас,  варто констатувати і низку недоліків, що проявилися як в процесі підготовки, так і під час саміту Кримської платформи. Зокрема, той факт, що українська сторона зосередилися виключно на питаннях кримськотатарського народу.  Зазначу, що під час зустрічі обговорювалася проблематика кримських татар, в той час, як, на мою думку, слід було загалом зосередитися на питаннях деокупації Криму. До того ж, великою тактичною помилкою є відкриття представницького міжнародного форуму піснею Джамали, а не Гімном України.

Також недоліком є той факт, що українська сторона вкотре продемонструвала некомпетентність через розбіжності у підрахунку збитків через незаконну окупацію півострова Росією.

Так, під час роботи представницького форуму, уряд називав загальну суму збитків на рівні 100 мільярдів гривень, в той час, як Центр економічних стратегій на замовлення постійного представництва президента у Криму, озвучив цифру в 135 мільярдів. Водночас, за даними прокуратури АР Крим, загальна сума збитків незаконної анексії, взагалі становить 1 трильйон гривень. Тобто, якщо ми говоримо, що однією з головних складових Кримської платформи є деокупація Криму та відшкодування економічних збитків, українській стороні слід ретельніше підходити до цього питання.

Ще одним недоліком у роботі саміту є те, що Україна не змогла розробити і презентувати учасникам «дорожню карту» деокупації півострова. Натомість, усе звелося до створення моніторингової місії, яка буде зосереджена на моніторингу порушення прав людини, екологічних ризиків та економічної складової. На  мою думку, Києву слід було починати з підняття питання статусу Автономної Республіки Крим, адже Україна, за Конституцією, унітарна держава й існування автономії є нонсенсом в її політичному полі.

Крім того, зазначу, що в контексті плану з деокупації Криму, офіційному Києву слід було продемонструвати міжнародній спільноті низку кроків зі свого боку.

Передусім, Україна ще до проведення саміту мала денонсувати т.зв. «Харківські угоди», що передбачають дислокацію бази ВМС РФ у Севастополі до 2042 року, а також денонсувати Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 2003 року, за яким морська акваторія є виключно внутрішніми водами двох держав. «Харківські угоди» слід денонсувати тому, що на момент деокупації Криму, досить дивною буде виглядати наявність на півострові іноземних військ агресора. Плюс – у березні 2014 року Росія в односторонньому порядку вже денонсувала ці угоди. Що ж стосується Договору 2003 року, то його чинність фактично блокує надання країнами НАТО практичної військової допомоги Україні, адже військові Альянсу не можуть вільно ходити Азовським морем та знижувати ризик збройної ескалації в азово-чорноморському регіоні. Чинність цих договорів, «зв’язує руки» нашим іноземним партнерам і робить незрозумілими міжнародні позиції України в контексті деокупації півострова.

Ще одним недоліком саміту Кримської платформи є вплив Російської Федерації на кількісний склад його учасників. Зокрема, на зустріч не приїхала заявлена раніше делегація Азербайджану, і це досить показовий факт, з огляду на те, що Україна вважає цю країну стратегічним партнером. Пояснення українських дипломатів, що Баку начебто не захотів відправити на саміт представника, оскільки змушений враховувати позиції Росії щодо Карабахського питання, аналітик назвав таким, що «не витримує критики.

Те ж саме стосується Німеччини, яка прислала на саміт міністра економіки, замість заявленого міністра закордонних справ Гайко Мааса. Схожа ситуація і з Францією, від якої на зустрічі був присутній міністр торгівлі й економічної привабливості, а не заявлений спочатку глава МЗС Жан-Ів Ле Дріан. Багато запитань викликає і відсутність на форумі президента Туреччини Реджепа Ердогана – замість нього, країну представляв міністр закордонних справ. Тобто, за підсумками Кримської платформи, Україні слід попрацювати над низьким рівнем представництва цих країн та внести відповідні корективи у зовнішню політику на майбутнє.

Нагадаю, 23 серпня 2021 у Києві відбувся інавгураційний саміт Кримської платформи. У зустрічі взяла участь рекордна кількість учасників – 46 країн. Серед них представники США, всі члени ЄС, Грузії, Молдови, Туреччини, Північної Македонії, Австралії, Нової Зеландії, Японії, Канади, Ісландії. Зокрема, дев’ять президентів, чотири прем’єр-міністри, 14 голів МЗС, а також інші політики і посли. Таким чином, у саміті взяли участь всі країни ЄС і НАТО, країни G7 у повному складі та країни Нормандського формату, за винятком РФ.

Учасники саміту підписали Спільну декларацію, в якій підтвердили підтримку територіальної цілісності України, засудили тимчасову окупацію Криму, та закликали РФ до участі в діяльності Кримської платформи.

Верховна Рада на позачерговій сесії 23 серпня ухвалила звернення, в якому закликала світ посилити міжнародне співробітництво у рамках Кримської платформи для звільнення тимчасово окупованого півострова.

Тим часом міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров назвав саміт Кримської платформи «порожньою русофобською акцією». А представник російського МЗС Марія Захарова зазначила, що Росія розглядає участь окремих країн і міжнародних організацій у Кримській платформі, як посягання на свою територіальну цілісність. У відомстві анонсували наслідки для деяких держав, які підтримали та відвідали саміт.

Спеціально для інтернет-видання UA.News