«Плівки» у справі Шеремета: Україна попросила чотири країни перевірити версію пр

Таким чином, я припускаю, що оприлюднення «плівок» у справі Павла Шеремета є багатовекторною операцією російських спецслужб задля досягнення двох кінцевих результатів – дискредитації режиму Лукашенка і правоохоронної системи України

Україна звернулися до чотирьох країн з проханням перевірити версію білоруського сліду в справі про вбивство журналіста Павла Шеремета.

За словами заступника голови Національної поліції України Максима Цуцкірідзе, міжнародні доручення були спрямовані в Білорусь, Литву, США і Росію. «Чекаємо їх виконання, щоб підтвердити або спростувати версію про можливий білоруський слід в справі Шеремета», - сказав правоохоронець.

Коментуючи опубліковані білоруським офіцером записи розмов голови КДБ про планування вбивства Павла Шеремета, Цуцкірідзе заявив, що фігуранти були звільнені зі служби задовго до вбивства журналіста. Проте, за його словами, білоруський слід і раніше був однією з версій слідства.

Нагадаю, 4 січня 2020 року Euobserver і опозиційні білоруські ЗМІ опублікували записи 2012 року, на яких в КДБ нібито обговорювали вбивство Шеремета і ще трьох білорусів, які проживають в Німеччині. Журналісти заявили, що записи їм передав Макар. 19 січня 2021-го Макар повідомив, що прилітав до Києва і давав свідчення Нацполіціі.

Варто зауважити, що оприлюднені «плівки» у справі вбивства журналіста Павла Шеремета є багатовекторною операцією російських спецслужб з метою дискредитації режиму Лукашенка і правоохоронної системи України.

Зауважу, що в рамках судового чи досудового розслідування відсутній експертний висновок щодо автентичності записів, на яких присутній голос очільника Комітету держбезпеки Білорусі у 2008-2012 роках Вадима Зайцева. З огляду на це, переконаний, що українські слідчі можуть лише робити припущення чи на плівках справді голос глави білоруської спецслужби, чи вони змонтовані.

В цьому контексті хочу провести паралелі з «касетним скандалом» 2000 року, що вибухнув після оприлюднення записів майора Миколи Мельниченка, на яких президент Леонід Кучма наказує «розібратися» з журналістом Георгієм Гонгадзе. Лише через два роки – у вересні 2002, – тимчасова слідча комісія під керівництвом Григорія Омельченка, визнала автентичність оприлюднених Мельниченком аудіозаписів. Результати експертизи, яку провела американська незалежна компанія Back Teck, дозволили комісії заявити, що наявних доказів достатньо, аби довести причетність Кучми до цього злочину. Тож доки не буде проведена експертиза нинішніх «плівок» у справі Шеремета, українські слідчі можуть лише припускати, що на них дійсно присутній голос очільника КДБ Білорусі Зайцева.

Другий важливий аспект, на який слід звернути увагу, на мою думку, це повідомлення на офіційному сайті Національної поліції України (НПУ). Зазначу, що в ньому йдеться про отримання в грудні 2020 року інформації, що становить інтерес у встановленні замовників злочину. Утім, у повідомленні некоректно сформульований механізм подальшого розслідування.

У цьому повідомленні НПУ, зокрема, йдеться про те, що слідчі отримали дозвіл на проведення слідчих дій в одній з європейських країн. Однак це дивне формулювання, адже, по-перше, жодна країна не може дозволити слідчим чи оперативним службам іншої держави проводити на своїй території слідчі чи оперативно-розшукові дії. І по-друге, немає такого поняття, як «замовник злочину» – є «співучасник злочину», «виконавець», «організатор», «підбурювач» і «посібник». Тобто, повідомлення сформульоване некоректно і не відповідає міжнародним стандартам і практиці.

Крім того, на мою думку, «плівки» у справі Павла Шеремета «з’явилися дуже вчасно» і я  не виключаю, що це контрольований витік інформації з боку Російської Федерації.  Переконаний, що таким чином, Кремль б’є одночасно по двох цілях – по Україні і по президенту Білорусі Александру Лукашенку.

Зокрема, не я виключаю, що нинішнім скандалом Росія спробує посилити тиск і вплив на Україну, так само, як це сталося після оприлюднення «плівок» Мельниченка.

В обидвох скандалах чітко прослідковується «російський слід». Після оприлюднення плівок Мельниченка, Україна хитнулася в «братні обійми» Російської Федерації. Президент Леонід Кучма провів низку зустрічей, і у 2003 році, вже після оприлюднення доповіді Тимчасової слідчої комісії, Київ уклав низку сумнівних правових договорів з РФ. Зокрема, Договір про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки, за яким Азов був визнаний внутрішнім морем обох держав. Фактично вже тоді була закладена основа територіальних претензій до України з боку Кремля. Тож фактично Російська Федерація є кінцевим бенефіціаром оприлюднення як «плівок Мельниченка», так і нинішніх «плівок Шеремета».

Ймовірний удар Росії по Алєксандру Лукашенку, пояснюється тим, що після нинішнього «касетного зливу»,президент Білорусі буде змушений поглибити зв’язки з Росією і віддалитися від Заходу.

В країні сьогодні лунають звинувачення з боку опозиції про узурпацію влади режимом Лукашенка, масові арешти, політичні замовні убивства і т.д. «Плівки» у справі Шеремета дуже гарно лягають у канву цих обвинувачень. Ці записи гарно підштовхують Лукашенка у «братні» обійми РФ. Він шукатиме підтримки в Кремля для збереження свого режиму, адже чудово усвідомлює, що оприлюднення «плівок» зробить його «нерукостиканним» з лідерами країн Заходу. Це перетворить Білорусь на більш закриту країну і підвищить ризик «консервації» режиму Лукашенка. І, як не дивно, це повністю співпадає з інтересами Кремля. Я не виключаю, що після оприлюднення цих «плівок», Лукашенко найближчим часом піде на певні дипломатичні й економічні поступки Росії.

Ще однією загрозою «плівок» для України є те, що матеріали провадження стосовно організаторів убивства журналіста були виділені в окремі провадження, але за ними не встановлені організатори злочину.

За причетними до злочину підозрюваними, стояли не встановлені, але зацікавлені особи, які й були кінцевими беніфіціарами цієї справи. Тоді Нацполіція наполягала на проведенні цілого комплексу слідчих і оперативних заходів щодо співробітників СБУ. Причому вимагали доступ до документів і матеріалів справи під грифами «таємно» і «цілком таємно».

 Однак якщо сьогодні до слідства долучать версію про організаторів з Білорусі, то ставиться під сумнів офіційна українська версія, за якою замовниками були Антоненко, Дугарь і Кузьменко. Мені дуже цікаво як Нацполіція збирається «притягувати за вуха» Лукашенка, як організатора вбивства Павла Шеремета на території України.

Нагадаю, що запис був зроблений у 2012 році, а вбивство Шеремета сталося влітку 2016 року. Розрив становить 4 роки. В принципі, прив’язати Лукашенка до організації вбивства Шеремета можливо. Однак, справжній задум Росії – це удар правоохоронної системи України по Білорусі.

Таким чином, я  припускаю, що оприлюднення «плівок» у справі Павла Шеремета є багатовекторною операцією російських спецслужб задля досягнення двох кінцевих результатів – дискредитації режиму Лукашенка і правоохоронної системи України.

Як не дивно, але Нацполіції може бути вигідна ця версія розмов на плівках, оскільки це дозволяє імітувати активізацію пошуку т.зв. «замовників». Є підстави говорити про те, що слідство отримало нові додаткові матеріали, тож можуть початися і нові слідчі дії. Розуміючи, що справа фактично «буксує», слідчі зможуть використати ці плівки для її активізації. Водночас, це російська пастка. Тож українським слідчим слід дуже обережно ставитися до цих «плівок». Українські правоохоронці мають гарно подумати, як використати ці записи у розслідуванні, аби не стати інструментом в руках російських спецслужб.

Нагадаю, журналіст видання «Українська правда» Павло Шеремет загинув 20 липня 2016 року через підрив автомобіля у центрі Києва.

На початку 2021 року колишній співробітник спецпідрозділу «Алмаз» МВС Білорусі Ігор Макар оприлюднив записи, на яких глава Комітету держбезпеки Білорусі у 2008-2012 роках Вадим Зайцев обговорює організацію вбивства журналіста Павла Шеремета. Розмова була записана у 2012 році. Макар також додав деякі документи оперативної розвідки, яку проводило КДБ для виявлення усіх пересувань Шеремета.