Час збирати грузинське каміння

Завтрашній візит до Києва президента Грузії Саломе Зурабішвілі поставить, нарешті, крапку в затяжній та не потрібній ані українцям, ані грузинам дитячій «войнушці» офіційного Києва та Тбілісі.

Це апофеоз не просто відлиги, а нового прагматичного та конструктивного підходу обох сторін. І розуміння життєвої необхідності співробітництва двох природних союзників у протидії російській агресії.

У минулому, нарешті, залишились смутні та сумні часи. Коли замість повної синергії зусиль у вирішення над-завдання №1 забезпечити безпеку обох країн від агресії РФ купу сил було витрачено на мішуру. Обома сторонами. Тут були взаємні претензії навколо посад екс-президента Грузії Саакашвілі в Україні й за Порошенка, й за Зеленського, образи, війна заяв та демаршів, зменшення активності співробітництва у різних сферах...  

Розпочався процес відбудови зруйнованих стосунків двох країн приблизно два місяці тому, в квітні. Його початок позначило повернення до Києва після майже року відсутності посла Грузії в Україні Теймураза Шарашенідзе. Зараз вже мало хто пам’ятає, як у травні минулого року в дуже напруженій ситуації у відносинах наших країн його відкликали до Тбілісі для консультацій. Причина демаршу - призначення Михеїла Саакашвілі головою виконавчого комітету Національної ради реформ.

Невдовзі після повернення Теймураза Шарашенідзе поновилися й контакти між країнами на різних рівнях. Починаючи від телефонних переговорів президентів наших країн. Інтенсифікувались співробітництво України і Грузії й у критично важливій безпековій сфері (тут воно, на щастя, не припинялось під час дипломатичних «війнушок» політиків України і Грузії між собою). А місяць тому під час візиту нашого керівника Міноборони до Грузії глави оборонних відомств двох держав Андрій Таран і Джуаншер Бурчуладзе підписали план двостороннього співробітництва між міністерствами оборони України та Грузії.

Значення завтрашнього візиту грузинського президента до Києва та її особистих переговорів із Володимиром Зеленським в тому, що саме від Зеленського залежить – яким чином, наскільки швидко і глибоко буде розвиватися співробітництво України і Грузії. Якщо він визначить цю сферу першочерговим пріоритетом – значить, всі складові державного механізму відразу будуть злагоджено виконувати завдання поглиблення тісного ефективного співробітництва двох країн.

Треба констатувати, що всі передумови для такого прориву у відносинах із Грузією офіційним Києвом наразі створено. І, не зважаючи на те, що «рішення розбрату» про призначення Саакашвілі головою виконавчого комітету Національної ради реформ свого часу було особисто ухвалено Зеленським, український президент, схоже, виконав роботу над власними помилками. І зараз зближення по ключових напрямках із Грузією – це теж його особисто рішення. Що треба вітати.

Тим більш, що це зближення стосується фундаменту співробітництва наших країн – сфери безпеки і оборони. Оскільки, як я вже казав, економічне співробітництво, туризм,  розвиток людських контактів тощо – це все підтягнеться. Для їхнього розвитку створені необхідні комісії, є сприятливі передумови. Але при всій повазі до цих сфер та визнанню їхньої важливості, вони все-такі другорядні та вторинні після вирішення ключового завдання налагодження тісного взаємовигідного безпекового партнерства  наших країн.

Разом ми як найближчі партнери у цій сфері буде набагато сильніші, ніж поодинці. Тут варто взяти приклад із трьох невеликих балтійських держав. Які в подібних питаннях завжди виступають єдиним фронтом і стоять стіною один за одного.  Так і ми маємо стояти, непохитно, зцементовані однією парадигмою.

Якщо порівнювати із можливостями і масштабами агресора-Росії, то наші країни мають вельми скромні можливості для захисту. Це ще дуже м’яко кажучи. Можна сказати так: і в них, і в нас небагато патронів перед величезною і страшною російською армадою. Яка нависає над обома країнами. Тому немає ніякого виправдання тому, що замість захисту від ворога ці патрони довгий час з обох боків випускали у повітря. Ефектно, але не ефективно. Проте грізно надуваючи при цьому щоки.

І нарешті це скінчилося. Темну сторінку непорозуміння спільними зусиллями наші країни перегорнули. І просто зараз разом пишемо нову - Правильну.