Рейдерство чи Закон. Дилема українського бізнесу.

Вже ні в кого немає сумніву, що корупція та нестабільна макроекономічна ситуація відлякує іноземних інвесторів від українських ринків.

Іноземні інвестори не ризикують вкладати в Україну саме через корупційні ризики. У свою чергу, нестача інвестицій, як внутрішніх так і зовнішніх, є однією з центральних проблем, від якої потерпає українська економіка.

І навіть прийнятий ВРУ у 2020 року президентський законопроект про «інвестиційних нянь», яким передбачалося збільшення інвестиційної привабливості України для внутрішніх та зовнішніх інвесторів, трудової зайнятості громадян України, поліпшення якості їх життя, не виправдав сподівань та не виправив ситуацію. 

Так, за даними міжнародних рейтингів, які часто є важливим чинником для вкладення інвестицій інвесторами показують невтішний результат. За Індексом економічних свобод Україна посідає 127 місце (дослідження Heritage Foundation).

Відповідно, до цього рейтингу Україна входить до переліку 25 країн з «репресивною» економікою. За результатами 2020 року показники Індексу сприйняття корупції (СРІ) в Україні хоч і покращилися — зросли до 33 балів зі 100 можливих. Але це на 3 бали більше, ніж у попередньому році, втім, лише на 1 бал більше, ніж у 2018-му. У рейтингу країн світу Україна посіла 117 місце зі 180. Тобто умови для ведення довгострокового бізнесу в Україні, як зауважують експерти -- не найкращі.

Незважаючи на чинне законодавство у сфері інвестування, обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України демонструє впевнений спад з 2012 року, зауважує Economonitor, С. Белінськи.

Міжнародні рейтинги засвідчили, що основною причиною низької інвестиційної активності є високий рівень корупції (Центр досліджень соціальних комунікацій НБУВ). Одним із показників проявів корупції є показник рейдерських атак на бізнес.

За даними Економічної правди щорічно в Україні відбувається близько чотирьохсот рейдерських атак, при цьому лідери за їх кількістю - Київ і Київська область.

Про це повідомляє Опендатабот, платформа для роботи з відкритими даними. Зазначається, що починаючи з 2014 року кількість рейдерських захоплень щорічно зростає. За даними Генеральної прокуратури України, за останні сім років в Україні відбулося 3242 рейдерських захоплення. Найбільша кількість таких атак сталася в 2017 році (724). Найменшу кількість зареєстровано в 2014 році (279 справ).

Якщо говорити в розрізі міст, то за останні сім років найбільше рейдерських атак зафіксовано у Києві та Київській області (1253 рейдерських атаки). На другому місці - Дніпропетровська (200) і Харківська (191) області.

А щодо кількісних показників проблеми рейдертсва, то за 6 років кількість кримінальних проваджень за рейдерство виросла у 2,5 рази: з 290 справ за 2015 рік до 849 у 2020 році, й тенденція на збільшення зберігається.

22 липня 2019 року Президент України Володимир Зеленський підписав Указ «Про заходи щодо протидії рейдерству». Документ містить набір інструментів, що мали бути впроваджені найближчим часом для належного захисту власників бізнесу. Але до цього часу анонсовані заходи та ухвалені зміни до чинного законодавства так і не показали дієвих результатів.

Отже, проблема рейдерства в Україні нікуди не зникла і з кожним роком таких випадків не меншає, (дані Опендатабот). 

Підтвердженням цього, як наголошують українські ЗМІ (Еспресо), є той факт, що у Києві чергове рейдерське захоплення. Так, 20 травня кілька сотень людей вийшло на акцію проти чергового рейдерського захоплення. На цей раз, це Броварський завод пластмас. Протестувальники переконані, що це рейдерське захоплення  за яким стоїть олігарх Віктор Поліщук, який хоче незаконно заволодіти підприємством, зауважують ЗМІ.

У структурі акціонерів ПРАТ «Броварський завод пластмас» 6000 інвесторів, є і іноземний інвестор., як зазначають самі акціонери. Обурення акціонерів викликало і те, що «рейдери» хочуть знести майновий комплекс підприємства для звільнення території під майбутнє будівництво (СтопКор).

Такий, громадський резонанс, як зауважують ЗМІ, щодо цього рейдерського захоплення визваний: По-перше можливим зв’язком із бізнес і політичними елітами РФ. Так як  свідчать відкриті дані на просторах Інтернет, дружина згаданого Поліщука — керуюча бізнес-центру «Гулівер», Лілія Рєзвая за родинними зв’язками є племінницею  Світлани Медведєвої, дружини колишнього прем’єр-міністра РФ. Час від часу тему присутності російського бізнесу в Україні, порушують представники української влади та політики.

Так, після анексії Криму Росією і початку конфлікту на Донбасі присутність російського бізнесу в Україні стала помітно меншою, але в деяких галузях його частка і вплив досі відчутні. І правоохоронним органам в особі міністра Авакова мабуть потрібно було б упереджувати можливі натяки причетності великого українського бізнесу до зв’язків з політичними елітами РФ.

По-друге, резонанс події пов’язують з «діловою активністю» Віктора Поліщука, в контексті історії будівництва згадуваного бізнес-центру «Гулівер» (сканадал про неповернутий Ощадбанку кредит на суму майже в 500млн.доларів) та продажу банку «Михайлівський» до визнання його неплатоспроможним Національним банком України. Як зауважив сам НБУ «31 жовтня в програмі «Гроші» телеканалу «1 + 1» власник банку «Михайлівський» Віктор Поліщук заявив, що продав банк «Михайлівський» до визнання його неплатоспроможним Національним банком України, а тому, начебто не має жодного відношення до шахрайських дій, які було здійснено в «Михайлівському» 19-20 травня 2016 року. Крім того, Поліщук заявив, що угода з продажу банку була погоджена Національним банком. Ця інформація не відповідає дійсності та є маніпуляцією з боку пана Поліщука, намаганням уникнути кримінальної відповідальності за доведення банку до банкрутства» (заява НБУ).

Отже, таке бізнес реноме України погіршує інвестиційну привабливість та ускладнює ведення бізнесу в Україні. Щороку кількість рейдерських атак в Україні зростає, а кількість розглянутих справ до суду доходить менше 43% таких випадків. За останні 5 років кількість кримінальних проваджень за рейдерство виросла у 2,5 рази: з 290 справ за 2015 рік до 849 у 2020 році, й тенденція на збільшення зберігається, дані Опендатабот.

Маючи такі невтішні показники рейдерських епізодів говорити про інвестиційну привабливість України ми можемо тільки на словах, а на ділі «бізнес по-українськи» продовжується. Так, ми не можемо сказати, що заходи щодо протидії рейдерству не відбуваються в Україні. 15 квітня депутати в першому читанні підтримали проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству (№3774). На думку авторів законопроекту «Закони України від 3 жовтня 2019 року № 159-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності» та від 5 грудня 2019 року № 340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» допоможуть забезпечили усунення основних та очевидних недоліків законодавства, які зумовлювали високу актуальність проблеми рейдерства в Україні».

Але, можливо президенту Володимиру Зеленському як гаранту конституційних прав і свобод настала пора звернути більше уваги на «бізнес-рейдерство», яке відлякує вже не тільки іноземних інвесторів від українських ринків, а і внутрішніх інвесторів вкладати в економіку країни. На цьому, також, наголошують наші американські партнери - "Закони дуже важливі, але не менш важливе їх виконання, і те, що ми чули: український народ хоче бачити не лише ухвалення законів, а і їх виконання, що передбачає і боротьбу з корупцією", як заявив державний секретар США Ентоні Блінкен на прес-конференції після переговорів із президентом України Володимиром Зеленським у Києві 6 травня.

Отже, рейдерство чи закон -- дилема українського бізнесу років Незалежності України, що врешті решт переможе. Хочеться вірити, що друге.