Таким чином я досить скептично оцінюю підсумки візиту Ентоні Блінкена в Україну: перспективи вступу країни до НАТО є туманними, а надання Україні летальної зброї лише буде розглядатися США. Переконани
Візит держсекретаря США Ентоні Блінкена не зрушив з місця
питання надання Україні американської летальної зброї, а також не прискорив
врегулювання ситуації на Сході – Київ не зміг запропонувати американській
стороні своє бачення врегулювання ситуації і фактично пристав на запропоновані
Німеччиною і Францією т.зв. «мирні кластери», що містять ознаки капітуляції.
Зазначу, що предметом переговорів Ентоні Блінкена з
українськими високопосадовцями були дві ключові теми – безпека і корупція.
В аспекті безпеки США висловили підтримку державної
цілісності і суверенітету України та підтримали вступ країни до НАТО. Позиція
Вашингтону стосовно членства України в Альянсі, залишається незмінною з
Будапештського саміту 2008 року. Водночас,
зазначу, що незмінною є і позиція європейських партнерів України,
зокрема Франції та Німеччини, які блокують цей процес. Тож перспективи членства
України в НАТО після візиту Блінкена, так і залишилися на рівні побажань.
Не зрушило суттєво з місця і питання ймовірного надання
Україні американської летальної зброї.
Українська сторона заявила, що хотіла б отримати від США
системи ППО та новітні засоби контрбатарейної боротьби. Сполучені Штати
пообіцяли розглянути прохання Києва, але без конкретики. Це свідчить про слабку
мотивацію України. Справа в тому, що зброю дають країні, яка готова її
використати за призначенням. У даному випадку – застосувати для звільнення окупованих територій Донбасу. Наприклад, у
війні за Нагірний Карабах, Ізраїль надавав летальну зброю Азербайджану і зробив
це швидко, бо у Тель-Авіві чудово розуміли, що зброя буде використана за
призначенням. Якщо ж Київ регулярно заявляє лише про дипломатичний характер
подолання конфлікту, наші партнери не поспішатимуть надавати Україні летальну
зброю.
Одним з головних проблемних питань є розбіжності в даних
щодо концентрації військ агресора біля кордонів з Україною: Пентагон називає
цифру 80 тисяч, в той час, як Головне управління розвідки Міноборони – 110 тисяч
російських військовослужбовців. На мою думку, ці розбіжності свідчать про
некомпетентність українських розвідувальних органів.
Крім того, зазначив, що Ентоні Блінкен чітко підкреслив, що
імовірна зустріч президента Володимира Зеленського з Владіміром Путіним,
відбудеться лише після зустрічі президента США Джо Байдена з Путіним. Вважаю це
чітким сигналом, що Сполучені Штати готові активно взятися за врегулювання
ситуації на Сході України.
На цьому тлі незрозумілою є заява глави МЗС Дмитра Кулеби,
який зазначив, що ми довели американцям наше бачення ситуації, але у нас
відсутній новий конкретний український план щодо врегулювання конфлікту. Тобто,
не зовсім зрозуміло, про що ми будемо просити США, щоб вони вирішували долю України
в переговорах із Кремлем. Таким чином, Київ не зміг запропонувати свого бачення
врегулювання ситуації і фактично пристав на запропоновані Німеччиною і Францією
т.зв. «мирні кластери». І тут некоректно казати про спільну розробку з
партнерами зі США та G7 нової стратегії щодо мирного врегулювання ситуації на
Сході, адже Німеччина і Франція також входять до G7 і є ключовими гравцями
цього об’єднання.
Таким чином я досить скептично оцінюю підсумки візиту Ентоні
Блінкена в Україну: перспективи вступу країни до НАТО є туманними, а надання
Україні летальної зброї лише буде розглядатися США. Переконаний, що підтримка
України на рівні декларацій незмінна, але водночас хотілося б чіткого
розуміння, що ми працюємо у фарватері, а Сполучені Штати є стратегічним
партнером.
Окремо хотілося б зупинитися на позиції офіційного Києва
щодо НАТО. На мою думку, українські дипломати чітко заявили Ентоні Блінкену про
бажання вступити до Альянсу, але повністю проігнорували тему стратегічного
партнерства України зі США.
У світі існують так звані «Програми стратегічного
партнерства». Тобто, країни напряму укладають договори зі Сполученими Штатами,
як це робить Ізраїль, Єгипет, Японія, оминаючи НАТО. США надають підтримку цим
країнам – там йдеться про колосальні суми, які скеровуються передусім на
переозброєння армії. Якщо вже до нас приїхав держсекретар США Ентоні Блінкен,
Україна під час переговорів мала піднімати не питання членства в Альянсі, а передусім
стратегічного партнерства України зі США. Тобто, укладення прямого
двостороннього договору, що дає гарантії військово-технічної допомоги.
В аспекті боротьби з корупцією зазначу, що Ентоні Блінкен
під час візиту висловив незадоволення новими кадровими призначеннями у НАК
«Нафтогаз України». Так, держсекретар США заявив, що ситуація довкола НАК – це
тривожний сигнал, який ставить під сумнів міжнародний авторитет України.
Вашингтон чітко дав зрозуміти, що Київ має повернутися до корпоративних моделей
управління «Нафтогазом», а це фактично контроль з боку Заходу за українськими
державними монополіями. Тобто, Захід прагне бачити своїх людей на чолі
державних компаній. Насправді, йдеться не про прозорий характер кадрових
рішень, а про контроль Заходу за виділенням бюджетних коштів, тобто фактично
про «дерибан грошей». І нарешті, Блінкен заявив, що в Україні фактично відсутня
боротьба з корупцією, відбувається лише її імітація. При цьому держсекретар дав
зрозуміти, що ставить питання боротьби з корупцією на одні «терези» з питаннями
безпеки.
Нагадаю, 5-6 травня Україну з офіційним візитом відвідав
Державний секретар США Ентоні Блінкен. Його супроводжувала заступник
держсекретаря США з політичних питань Вікторія Нуланд.
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба за
підсумками зустрічі з американським високопосадовцем заявив, що зміцнення
співпраці України та США є внеском у безпеку й успіх обох держав, а також
євроатлантичного простору.
Ентоні Блінкен назвав продуктивною зустріч з президентом
Володимиром Зеленським. За його словами, США «сповнені рішучості перед обличчям
російської агресії» і готові підтримати проведення реформ в Україні.
ВУ свою чергу Володимир Зеленський за підсумками зустрічі з
Блінкеном назвав нинішній рік «фундаментальним» у відносинах двох країн.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.