Шельф «Нафтогазу»: «Это какой-то позор»

Український шельф Чорного моря буде досліджувати не просто маловідома компанія, а компанія, яка не здатна буде залучити кошти на буріння хоча би однієї розвідувальної свердловини на шельфі.

«Нафтогаз розглядає можливість співпраці з новим міжнародним партнером – ізраїльською Naphtha Petroleum Corp. Сторони вже підписали меморандум про взаєморозуміння щодо потенційної геологічної розвідки вуглеводнів в українській частині Чорного моря. Naphtha має фінансові можливості та підтверджений позитивний досвід роботи в США та на шельфі Ізраїлю (східна частина Середземного моря), що може стати в нагоді для розкриття нафтогазового потенціалу українського шельфу», - пишуть у «Нафтогазі».

От дуже влучне словосполучення підібрали у «Нафтогазі»: може стати в нагоді. Відразу згадується анекдот про представника невеликої держави, яка допомагає «Нафтогазу» боротися із «Північним потоком 2». От їхав він на машині, бачить - ворона дохла валяється. Зупинив машину, вийшов, підняв ворону, закинув в багажник зі словами: -«Ф хозяйстфе фсе приккотится...» Через рік, знову їде повз того ж місця. Зупиняється. Виходить. Дістає ворону. Акуратно кладе на місце: «Не приккотилассь».

У цьому анекдоті, можна так сказати, сконцентрована історія «Нафтогазу».

Naphtha Petroleum Corp не зможе допомогти «Нафтогазу». Компанія, яка максимум може залучити для проекту мільйонів 100 доларів, не може підписувати навіть меморандум із «Нафтогазом». Стільки коштує в сучасному світі буріння однієї свердловини на шельфі. Ну із врахуванням української економії вистачить на дві. А якщо це був би арктичний шельф? То 100 млн вистачило би максимум на половину свердловини. Так і уявляю собі Коболева і Ватерландера в одній касці на двох (економія ж), які махають рукою буровикам: «Все, хлопці, кінчай бурити, гроші закінчились».

Американців, яких «Нафтогаз» приплів до Naphtha Petroleum Corp, - це радше «коза» для страхання навколишніх. Мовляв, ого-го - хто нам допомагає. Не буде там ні США, ні ЄС. Для чого їм корупція?

Зрештою, де ж втілення у життя принципу «увесь світ із Нафтогазом»? Де Exxon, Eni, Statoil, Sinopec? Де, зрештою, Shell і Chevron? Та хоч би китайців може попросили – CNPC? Ні. Немає нікого. Думаю, що вони не перестають реготати із шельфових потуг «Нафтогазу».

Ні, поява «видатного і глобального» інвестора є зрозумілим кроком з боку «Нафтогазу». Потрібно починати виділяти державні кошти на потужну розвідку шельфу, а обіцяних партнерів «Нафтогазу» на порозі іще немає. Точніше, правильно буде сказати, ніхто не хоче ув’язуватися у відверто аферистичні проекти. Адже вони не просто далекі від реальності, вони націлені виключно на «вимивання» коштів із бюджету.

Проте, «Нафтогаз» уже презентував грандіозні плани освоєння шельфу (добре, що не Місяця) на великому президентському чи то марафоні обіцянок, чи то форумі «Україна 30». Ватерландер від хвилювання не може точно сказати скільки буде коштувати видобуток 1000 кубометрів газу на шельфі – чи то 200, чи то 300 доларів. А може 500? Яка різниця? Дайте грошей і чимскоріше.

А тим часом з Офісу президента підганяють – «шнелє, шнелє» гер Коболев і Ватерландер. А то буде «капут» проекту. Грошей не побачите. Потрібно поспішати.

Навіть важко уявити із чим до президента Зеленського (ну не до Шмигаля ж) підуть Коболев і Ватерландер? Уся надія, видно, лише на традиційне вміння ізраїльських компаній вести переговори.

Гірше у всій цій «надутій» шельфовій історії – це можлива спроба використати партнерів «Нафтогазу» як якості посередників для реалізації схем (вміють це у нас в Україні) під «соусом» збільшення видобутку газу. Програма «20-20» імені Коболева, патріотична програма «Тризуб» - чого лишень вартують. Тому Ізраїлю, звідки походить Naphtha Petroleum Corp, потрібно бути дуже пильним і обачним.