Український рімейк «грузинського дива»

У нашої країни з’явився унікальний шанс - стати поруч із Грузією прикладом пострадянської країни, якій ВДАЛОСЯ. Але вдасться лише у випадку у продовженні «жорсткої підтримки» з боку Джо Байдена.

…Десять років тому російська економістка із московського Інституту економічного аналізу Лариса Буракова по підсумках своїх досліджень грузинського економічного дива за  президенства Михайла Саакашвілі написала книгу  «Почему у Грузии получилось». В ній вона намагалася знайти головні причини того, чому ж у Грузії вийшло досягти успіху.

Про секрети цього грузинського успіху (і українського провалу за часів президентства Ющенка) ми з Ларисою особисто детально розмовляли та дещо сперечалися якраз у рік виходу її книжки. Оскільки в червні 2011-го ми обидва були слухачами надзвичайно цікавих курсів (вона – від чисельної делегації учасників із Росії, я – один із трьох учасників з України). Курси проходили у тогочасному російському осередку лібералізму та вільнодумства - у Московській школі політичних досліджень.

Природно, Лариса Буракова як економіст на перше місце ставила економічні досягнення реформ Саакашвілі. Та ж сама лібералізація – в блискучому практичному виконанні при першому президентському терміні Саакашвілі.  В поєднанні із кардинальним спрощенням і зменшенням кількості різноманітних бюрократичних процедур.  

Мені ж було очевидно, що крім 1) суто економічних вдалих реформ першого терміну президентства Саакашвілі (їхню стратегію і реалізацію в Грузії забезпечував талановитий Каха Бендукідзе) та 2) їхньої політичної підтримки (це була сфера відповідальності власне Саакашвілі) у випадку Грузії була у наявності й третя вершина «трикутника успіху». А саме: 3) ефективний – грамотний та одночасно вимогливий - зовнішній менеджмент процесу реформування з єдиного центру (в даному випадку з адміністрації президента США Буша-молодшого). Із одночасним наданням масштабної західної фінансової допомоги. Всі ці зірки тоді зійшлися – і була написана історія проривного успіху Грузії.

В 2014-15 роках у нас був вже другий шанс перезапустити країну. Він був втрачений, як і перший десятьма роками раніше, за президентства Ющенка. Чому так вийшло – тема окремих розлогих розмов. Зараз не по це.

А про те, що саме сьогодні у нас з’явився третій шанс. І пов’язаний він із тим, що з’явився чинник, якого не було в 2014-му: пильна увага зацікавленого у наведенні порядку в Україні американського куратора українських реформ. А саме – нового президента США Байдена та його адміністрації. Це сама по собі не достатня, але критично необхідна умова перезапуску країни.

Без неї у нашому великому селі «Україна», на жаль, все зводиться до словесної еквілібристики. В кращому випадку із намаганням безсистемно втілити в українських умовах окремі елементи перетворень, які десь і колись були успішними. А по суті наші чергові керманичі раз за разом під гаслом «епохальних перетворень» створюють вигідні собі та дуже низько ефективні для країни  тіньові схеми керування.

Без зовнішнього, жорсткого та безперервного «примусу до успіху», на жаль, нічого не виходить. Тому з точку зору ефективності дій доводиться лише вітати той факт, що такий «примус офіційного Києва до результативності» з боку Вашингтона при Байдені з’явився. І почав приносити свої плоди просто блискавично.

Бо хто-хто, а Джо Байден знає київських політиків як облуплених, «от і до» розуміє, що вони собою уявляють та на що здібні. І, як показує його резонансна розмова із президентом Порошенко із ультиматумом звільнення генпрокурора Шокіна, вміє знаходити необхідні інструменти для прискорення необхідних Вашингтону дій та процесів на берегах Дніпра.

Тому не з власної ініціативи, а виключно під сильним американським тиском замість продовження своїх довгих та непродуктивних РОЗМОВ Зеленський та його команда почали ДІЯТИ.

В результаті відразу після приходу Байдена у Білий Дім лише за тиждень їм вдалося:

А) «Відшити» китайських мисливців за стратегічними технологіями від «Мотор-Січі» - а до цього ухиляння від вирішення цього питання продовжувалось майже чотири роки,за Порошенко почалося, за Зеленського продовжилось.

Б) Показово наказати фігуранта санкційного списку США за втручання в американські вибори Дубінського – його виключили з фракції, на черзі – позбавлення головування у Київській обласній організації «Слуги народу» і, можливо також, й партійного квитка «Слуги народу».

В) Прикрити українські транслятори кремлівських нарративів в інформаційній війні РФ проти України - телеканали «112 Україна», Newsone, ЗІК На момент закриття функцію ефективної російської зброї в інформаційній війні проти України  ці канали виконували майже сім років. За Порошенко це почалося, за Зеленського продовжилось.

Г) Прикрити низку проросійських телеграм-каналів, які роками працювали в Україні в інтересах РФ.

І ось свіженьке – Кабінет міністрів заборонив реєструвати і використовувати російську вакцину проти коронавірусу на території України.

І це все лише початок – роботи ще буквально не початий край.  

Так що тримаємо кулаки за те, що процес наведення порядку в країні з вимушеним, але необхідним жорстким американським менеджментом буде продовжуватися. І тоді літописці з інших країн нарешті зможуть написати не фантастичні твори на тему «Чому Україні вдалося». А із захопленням та заздрістю будуть аналізувати частинки українського пазлу «УСПІХ.UA», який, нарешті, вдалося скласти.