Коли закони для інвалідів служитимуть інвалідам, а не чиновникам ?

Законопроект 4607 – це, на жаль, той випадок, коли за добрими намірами намагаються приховати дуже небезпечні речі

 Ті, хто слідкував за цією темою, той знає, що в нас багато років було кілька «обраних» громадських організацій людей з інвалідністю, які з року в рік отримували гроші з держбюджету і сприймали його як свою «годівницю», до якої нікого іншого допускати не можна.
І кілька останніх років точилася боротьба між ними і сотнями інших громадських організацій які казали: «хлопці, ми теж опікуємося проблемами інвалідів, і маємо власні круті і сучасні проекти, які допоможуть вирішити багато питань. Тож давайте не «мірятися розмірами», а почнемо доводити, хто може реально принести користь». Якщо ж говорити конкретно, мова йшла про перехід до конкурсної системи державної підтримки, коли фінансування дається не на «назву організації», а на конкретний проект. Тобто ти маєш довести, що твій проект реально корисний, показати, на що підуть гроші платників податків, і що надзвичайно важливо – відзвітувати за кожну копійку.
Минулого року цей механізм нарешті почали впроваджувати, попри шалений спротив. І то в дуже обмеженому вигляді: з 90 млн грн, які були передбачені в держбюджеті на підтримку ГО осіб з інвалідністю, близько 80% були розподілені між УТОГ, УТОС та Нацасамблеєю людей з інвалідністю і лише 14 млн грн – на конкурсі. При чому УТОГ, УТОС та Нацасамблея також подавалися на цей конкурс.
З цього року, попри всі скарги на несправедливість від УТОГ і УТОС, нарешті, держава повністю перейшла на конкурсне фінансування. І тут раптом ми отримуємо цей самий законопроект 4607. Що він передбачає? По-перше, фактичне повернення «обраних» організацій людей з інвалідністю. Бо там чітко записано: державне фінансування отримують тільки ВСУКРАЇНСЬКІ громадські організації. Яких в нас дуже небагато. Насправді статус «всеукраїнської» ГО це вже такий атавізм, який нікому не потрібен. Навіть без цього статусу ніщо не заважає будь-якій організації приносити користь людям в будь-якому куточку країни. Але якщо в вас не буде достатньої кількості відділень, які насправді де-факто можуть нічого не робити – такий статус ви не отримаєте.
По-друге, всі ці норми хочуть вписати в Бюджетний кодекс. Тобто якщо раніше фінансування виділялося окремою строчкою в бюджеті на наступний рік – тепер все це хочуть «зацементувати» і фінансування має виділятися кожного року без будь-якого обговорення. І жодного слова про конкурсне фінансування. Тобто фактично, всі інші організації можуть просто позбавити державної підтримки.
По-третє, якщо ви подивитесь на те, яким чином вони намагаються «протягнути» цей законопроект - питань виникає ще більше. З більше 20 людей, яких записали в автори документу, лише ОДИН член комітету Ради з питань соціальної політики. Всі решта до соцполітики не мають жодного відношення. Головним комітетом для законопроекту визначено бюджетний, а не соцполітики. Тобто навіть за формальними ознаками видно, що його намагаються дистанціювати від всіх людей і органів, які знаються на цих питаннях і відстоювали запровадження конкурсного механізму. А якщо казати прямо: видно, що тих, хто стоїть за законопроектом більше цікавлять гроші, ніж соціальні питання.
Насправді всім цим «добродіям» хотілося б нагадати одну просту істину: перестаньте давати людям «рибу», дайте їм «вудку». УТОГ, УТОС та інші подібні організації, які маючи величезну кількість членів і дуже велику матеріальну базу, з року в рік скаржаться на те, як погано вони живуть. Але якщо ви хочете їм добра – допоможіть стати більш ефективними і прозорими, щоб вони могли самі себе забезпечувати. Банально допоможіть їм правильно подати документи на конкурс… Але ж тут ми знову повертаємося до питання: чи дійсно справжня мета тут – турбота про інтереси людей з інвалідністю, чи на першому плані тут гроші, які підуть у чиїсь кишені?