Навіщо «слуги» ліплять з України нову Швейцарію

Чим швидше падатиме підтримка президента Зеленського і «Слуги народу» та їхній вплив, тим все активніше для свого політичного виживання вони залучатимуть механізми прямих референдумів.

Тому щойно Верховна Рада 26 січня ухвалює закон «Про народовладдя через всеукраїнський референдум», як вже 1 лютого перший віце-спікер парламенту від «слуг народу» Руслан Стефанчук повідомляє: на підході закон про референдуми місцеві. «На цьому (ухваленні закону про всеукраїнський референдум) ми не завершуємо формування великого блоку законів, який стосується прямої демократії. Буквально вже цього тижня, максимум наступного, ми зберемо чергове засідання робочої групи з народовладдя, де буде презентуватися перший проект вже закону про місцевий референдум», - анонсував він новий сезон серіалу «Україна - нова Швейцарія на Дніпрі» від Зеленського.

Причини такого поспіху – на поверхні. Адже Зеленський і лояльна йому частина «Слуги народу» змушені терміново запускати антикризовий план для порятунку збанкрутілих рейтингів президента і «СН».

Прискорення цього обвалення сталося вже в січні. Після того, як влада власноруч організувала героїчний «самостріл собі в ногу» з підвищенням комунальних тарифів. Без жодної необхідної підготовки до такого болючого для споживачів комунальних послуг кроку.

Це обвалення зафіксували  свіжі соціологічні опитування минулого місяця. А після отримання на початку цього місяця платіжок за січень з новими цінами за газ і електроенергію відсоток зневірених в президентові та його партії різко зросте.

Мій прогноз щодо темпів падіння популярності партії Зеленського  такий: 

якщо в січні, як казав перший і останній президент СРСР Горбачов, «процес пішов» і «СН» опустилася на четверту позицію в рейтингу партій з показником 11,2%, то «досягненням» лютого стане скочування популярності позавчорашній «партії монобільшості» вже менше символічної цифри 10%. Тобто, до однозначної цифри підтримки у березневих соцопитуванях. З такою підтримкою Зеленському дострокові вибори Ради затівати - значить все ... програти. М'яко кажучи.

До кульбіту з тарифами корабель популярності «зелених» впевнено, але поступово втрачав плавучість. Поки не налетів на тарифний айсберг і не отримав пробоїну. Тепер цей корабель йде на дно. Ситуація для «вічнозелених слуг» надзвичайно складна. Адже дисциплінованої та професійної команди на борту немає. Капітан на капітанському містку захоплено робить селфі на фоні айсбергу і знімає «відосики» з ним же...

У такій обстановці кожен рятується як може. Ось депутати- «слуги народу» форс-мажорно готують антикризовий план для вирішення проблем з тарифами . Неначе це не їхній президент з їхнім же урядом явочним порядком ці тарифи підняли.

Постанова про справедливі тарифи, звичайно, набирає більш ніж конституційну більшість  (337 голосів), спікер Разумков терміново її підписує. Депутати на чолі із спікером – всі в білому. І президент Зеленський, який раптом встав на захист маленьких українців   – також. Тепер «головняк» у прем'єра Шмигаля – як же в ситуації економічної кризи вирулити із цієї тарифної афери...

Наступним кроком самого Зеленського стане ініціатива по згуртовуванню народу з ним, президентом, в єдиному пориві. В єдиному пориві не у боротьбі ЗА щось (тут пріоритети і думки президента і громадян неминуче розійдуться), а ПРОТИ. Проти кого-то/чогось дуже дратівливого. Наприклад, проти «депутатів-дармоїдів». Тому відразу після прийняття закону про референдум Зеленський злорадно нагадав  опонентам у Верховній Раді: наступним великим мазком скульптора, що створює гротеск-барельєф «Квартальна демократія за рецептами кормчего Зе» буде закон про скорочення депутатів з 450 до 300.

А якже- ось уже три десятки років в публічному просторі практично всіма вітчизняними президентами мусується ідея, що депутатів в Раду влаштувалося невиправдано багато. І деякі з президентів без жодних серйозних наукових досліджень того, скільки ж депутатів буде оптимально для України (цілком може виявитися, що це не 450, а, наприклад, 600 - і не в одній, а в двох палатах), звертаються безпосередньо до народу . І закликають: «А давайте-ка скоротимо кількість цих нероб в півтора рази - з 450 до 300!»

Президент Леонід Кучма 2000 року таку пропозицію включив до порядку денного організованого ним всеукраїнського референдуму. 20 років потому посланці Зеленського з аналогічним питанням «просто» приставали до українців, які голосували на місцевих виборах у жовтні минулого року. Результати – завчасно очевидні, 90% - за.

Кучмі свого часу не вдалося скоротити чисельність нардепів – на заваді стала  масштабна криза «касетного скандалу». Зеленському в Раді теж не вдасться назбирати 300 голосів народних обранців охочих придушити їхній основний інстинкт  – інстинкт самозбереження. Не того масштабу нинішній лідер нації - навіть набагато більш сильний та досвідчений Кучма не справився із цим надзаданням. Зараз Зеленський із величезними зусиллями після декількох невдач намагається довести до перемоги набагато менш масштабне питання – виключення з власної фракції депутата Дубінського…

Але після після того, як депутати провалять скорочення їхньої чисельності в півтора рази, президент зможе звернутися за рішенням до народу напряму. Уявляєте, якого розміру хвиля народного екстазу накриє «гаранта-благодійника»?...

Таким чином одним пострілом ціле стадо зайців побивається:

*народне обурення переключається з комунальних платіжок на «депутатів-дармоїдів»;

*президент зливається з народом в єдиному пориві обурення проти засилля невиправдано численних «депутатів-дармоїдів»;

*президентові можна буде галочку поставити в переліку виконаних передвиборчих обіцянок. Звичайно, не напроти завдання «знизити комунальні тарифи в декілька разів», а всього лише «скоротити число народних депутатів»...

Ще одна причина для Зеленського і його вірних слуг (і лояльної президентові частини «слуг» теж) поспішати з референдумом - почалася PR-гонка охочих злитися з народом у цьому єдиному екстазі народовладдя. Логічно було б припустити, що Зеленський спробує перехопити пальму першості. Адже задум із прямим народним волевиявленням  - його ідея. І технологічно грамотно було б оголосити йому свій варіант приємного народу питання для референдуму саме в день прийняття закону.

Але малодосвідчений Зеленський вчасно не зорієнтувався. Чекає. Можливо чекає того самого моменту, як депутати провалять голосування щодо скорочення їхньої чисельності до 300.

Тим часом його колега з продажу піплу махрового популізму (але що важливо, популістка із величезним досвідом) Юлія Тимошенко втрачати час даремно не стала. І стартанула першої. Запропонувавши на наступний же день після прийняття закону про всенародне волевиявлення винести на референдум не одне, а відразу п'ять питань. Серед яких, звичайно ж, безпрограшне питання про заборону продажу сільськогосподарської землі. Ще одне питання - постачання населенню українського газу і електроенергії, виробленої на вітчизняних АЕС з 30% рентабельністю. Очевидно, попіл організованих нею при президенті Порошенко майданів за справедливі тарифи, вчасно постукав в серці Юлії Володимирівни…

Слідом за Тимошенко у конкурсі охочих позалицятися до народу/виборців вже найближчим часом вишукуються й інші пошукачі швидкої PR-вигоди. Наприклад, сам обраний на першому всеукраїнському референдумі президентом Леонід Кравчук вже пропонує винести на референдум питання Криму та Донбасу.

Скоріш за все, незабаром та же ОПЗЖ запропонує винести на референдум питання про якнайшвидший мир з РФ. А «ЄС» Порошенко - навпаки, про закріплення на референдумі курсу на війну до переможного кінця.

Одним словом, найближчим часом на нас чекає цілий серіал «Україна-нова Швейцарія на Дніпрі». Зеленський зі своєю трупою так поспішали відкрити ящик референдумної Пандори...