Ринок газу – більше трешу, більше страху, більше проблем

Такий новий слоган «Нафтогазу» та уряду у 2021 році.

Вслід за регулюванням цін на газ влада розпочала впливати і на тарифи на транспортування газу, що буде означати подальше недофінансування робіт на газових мережах. І це, як люблять пафосно казати представники влади, підриває енергетичну безпеку держави. Адже не буде газових труб – не буде і газу у споживача.

Народний депутат від «Слуги народу» Юлія Гришина повідомила, що на нараді уряду і НКРЕКП домовилися про обмеження ціни за транспортування газу - не більше 1,79 гривні. Ну що ж – народу безумовно добре. Ніхто і не посперечається. А от як буде працювати система поставок газу – про це уряд нічого не каже.

Загалом початок 2021 року поки що не приносить хороших новин для ринку газу. І якщо спочатку народ також потішився, що ціна на газ буде знижена на 30%, то вже наступного дня виявилося, що уряд помилився. І знижка складе не 30%, а менше 30 копійок. Саме майже така різниця між ціною, яку пропонує «Нафтогаз» у січні 2021 року на рівні 7,22 грн і ціною, яку встановив уряд на рівні 6,99 грн.

Проте, як виявилось, це не всі «хороші» новини, які українцям підготували влада, уряд та НКРЕКП. Із сьогоднішнього дня виникає проблема катастрофічного масштабу у компанії «Оператор ГТС України» - розбаланс системи постачання газу. Насправді це не дивний збіг, а закономірність. «Оператор ГТС» чудово знав про бомбу сповільненої дії, яку закладає під ринок газу НКРЕКП. І водночас нічого не було зроблено для вирішення цієї проблеми. А тепер із «замороженням» тарифів на розподіл газу – проблема ускладняється.

Проблема полягає у тому, що в облгазів немає газу для виробничо-технологічних витрат. Простіше кажучи – у системі немає газу, який використовується для забезпечення прокачки газу і гарантування стабільного постачання газу споживачам. Ситуація дуже проста і сумна: затвердження нових тарифів для облгазів у грудні 2020 року передбачало збільшення вартості закупівлі газу для таких потреб з 4052 грн. до 5850 грн. за 1000 куб. м (без ПДВ).

Але вже тоді було зрозуміло, що це абсолютно непов’язана із реальністю ціна газу. Врахована ціна газу для закупівлі газу для виробничо-технологічних витрат (ВТВ) не відповідає ринковому рівню цін і облгази банально не можуть купити цей газ. Окремі оператори газових мереж намагалася закупити природний газ для покриття ВТВ у січні 2021 року через механізм проведення електронних торгів на ТБ «Українська енергетична біржа», але ніхто так і купив газ на січень 2021 року за ціною передбаченою у затверджених НКРЕКП тарифах.

За даними інформаційної платформи того ж таки оператора ГТС, базова ціна газу компанії «Оператор ГТС України» на початок січня становила майже 7900 грн за 1000 куб м, що перевищує закладену ціну газу для покриття ВТВ більш ніж на 2000 грн. Це називається – приїхали.

Оператори систем розподілу природного газу 40% отриманих тарифних грошей якраз і скеровують на закупівлю природного газу для технологічних витрат. У II півріччі 2020 року вартість газу на Українській енергетичній біржі зросла більш, ніж на 50%.

А газ далі росте у ціні. Останні торги на європейському хабі TTF дають усереднену вартість січневого газу на рівні 9500 грн за 1000 куб. м. Це прямий доказ того, що діючий з 1 січня 2021 року тариф на розподіл вже не покриває всіх реальних витрат на придбання технологічного газу операторів газових мереж. І зараз уряд вирішує поставити обмеження на тариф на розподіл газу. Економічного глузду у такому рішенні – нуль цілих, нуль десятих. Це виключно політичне рішення.

При цьому навіть не варто сумніватись, що «Нафтогаз» і «Оператор ГТС» також будуть намагатись зняти із себе відповідальність. Але вже так не вийде.

Адже в умовах теперішнього хаосу та безладу «Нафтогаз» і «Оператор ГТС» можуть стати інструментом для спроби рейдерства тих таки облгазів. Особливо зважаючи на близькість голови «Нафтогазу» Коболева до Ігоря Коломойського, що навіть прямо визнавав нинішній т.в.о міністра енергетики Юрій Вітренко. Групу «Приват» і Коломойського часто звинувачували у медіа-просторі у рейдерських атаках. А чого лише варта історія отримання контролю за Кременчуцьким НПЗ, коли група «Приват» змогла від 1% наростити контроль до 47% підприємства. І будучи в міноритарних власниках спокійно контролювати єдиний нафтопереробний завод України.