Як гординя одних і нерозуміння історії інших губить українську державність

Що ми знаємо про Великий Державний Герб України (ВДГУ)? В Конституції України чітко записано, що складовими ВДГУ є Тризуб та Герб Війська Запорізького.

У 1997 році було проведено перший конкурс на кращий ескіз ВДГУ, який виграв авторський колектив художників та істориків. У 2008/2009 роках на базі Указу Президента було проведено новий конкурс, на якому переміг той же колектив, до якого долучився видатний український художник Якутович. Цей ескіз був затверджений Кабінетом Міністрів як ВДГУ.
Нажаль, він не був поданий до ВРУ, бо комуністи та "регіонали" закон просто провалили би.
Що цікаво - саме ВДГУ цього колективу, не будучи затвердженим офіційно, розійшовся по світу та здобув широку підтримку. Він неодноразово карбувався НБУ на ювілейних монетах.
Саме цей ВДГУ зображений в залі офіційних прийомів Офісу президента і Зеленський на його фоні дає інтерв'ю ЗМІ. Герб можна побачити у військових частинах Збройних Сил, школах, університетах. Він активно використовувався під час Революції Гідності.
Здавалося б, президенту Зеленському потрібно зробити наступний логічний крок щодо спадкоємності української держави та внести Закон до ВРУ, тим самим поставивши логічну крапку у багаторічній невизначеності щодо питання неабиякої державної ваги. Адже питання прийняття ВДГУ постало з початку визвольних змагань 1917-1921 р., коли розроблялись перші ескізи ВДГУ. Це дало би можливість президенту ввійти в тисячолітню історію України.
Але диво дивом - замість цього у серпні-вересні Кабінет Міністрів і монобільшість у парламенті для чогось оголошують новий конкурс на ВДГУ і на днях міністр культури Ткаченко оголосив переможцем ескіз ВДГУ, який викликав лише шквал критики в суспільстві.
Зрозуміло, що просто так нічого не робиться. "Слуга народу" хотіла показати хорошу гру, але насправді їх просто розіграли на амбіціях і нерозумінні історичного процесу, тому що основний гравець - Андрій Гречило.
На усіх попередніх конкурсах його ескіз ВДГУ нічого не вигравав. Тому Гречило обрав для себе тактику - як не я, то ніхто. У нього був простий план - переконати монобільшість і керівництво ВРУ у необхідності проведення нового конкурсу на ВДГУ, взяти під контроль журі та протягти переможцем не дуже якісний ескіз, щоб усі сміялися над цим Гербом і його не затвердила ВРУ. І якщо він Гречило, як головний геральдист, не може перемогти, то Герб не потрібен і його треба завалити. Але така позиція "торпедує" українську державність.
Гречило зіграв на амбіціях Ткаченка, який не дуже розуміється в історичному процесі і переконав його провести новий конкурс на ВДГУ невідомо для чого. Сам Гречило став керівником журі, що є повним конфліктом інтересів. За допомогою Ткаченка протягнув Герб авторства Кохана, який подавав цей Герб на усіх попередніх конкурсах, але ніяких призів не отримав. До речі, проект Кохана вперше подавався на конкурс і розроблявся за сприяння саме Гречила. Це що - його ескіз покращився за 23 роки від Святого Духа? Тільки вино з часом стає більш цікавим та дорогим, а лузери залишаються лузерами. Виглядає дуже дивно.
Більше того, Архістратиг Михаїл (Архангел Михаїл) немає жодного відношення до української геральдики і вперше з'являється в московській геральдичній традиції на позначення "київської частини" царського титулу від 1672 року. Свого часу Михайло Грушевський влучно назвав цей витвір "російським казенним гербом".
Фактично, Гречило, в межах своїх амбіцій, виставляє нас всіх на посміховисько, що грає на руку агресору. Тим самим Гречило діє на стороні ворога - Росії.
Відкритим залишається навіть не питання, що курили автори цього Герба. Поки канабіс в Україні не легалізований, про це незручно якось запитувати. Але цікаво, скільки для хоробрості випили ті, хто вирішив цей малюнок-марево вкинути на громадське обговорення, замість того, щоб викинути у смітник?
І зараз, коли ВРУ завалить закон про ВДГУ, то Гречило скаже, що Герб взагалі не потрібен.
Оточення президента Зеленського в цей процес не вникає, а програє від цього Україна. Тому, найкраще рішення в цій ситуації - президенту подати на ухвалення ВРУ ескіз ВДГУ, який виграв всі попередні конкурси і ввійти в історію, як людина яка продовжила історичну традицію і добилася прийняття цього Герба, а не ескізу аферистів від культури.