Законопроект 4204: юридичні колізії « + » , інвестиційна привабливість « - »

Правовий нігілізм продовжується, наступна серія ..

У Верховній Раді зареєстрований законопроект 4204 «Про реструктуризацію зобов’язань за кредитами в іноземній валюті та внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання питань звернення стягнення на іпотечне майно», який як зауважують самі депутати передбачає нові послаблення для валютних позичальників, які до цього часу так і не погасили свої кредити.

Зауважимо, що на початку жовтня поточного року президент Володимир Зеленський підписав закон, що продовжує до 21 квітня 2021 року дію мораторію на стягнення майна, яке було надано позичальниками банківських кредитів у вигляді забезпечення. Йдеться переважно про житло, яке було куплено або закладено в банки під валютні позики.

Разом з тим, експерти наполягають на тому, що законопроект 4204 не вирішує проблем валютних позичальників, а натомість ще додає проблеми, які призведуть до підвищення частки проблемних кредитів в державних банках і поставить хрест на ініціативах президента запустити масову іпотеку під 10%. Але розберемося по-порядку.

Хто ініціатор законопроекту 4204 і для чого він потрібен?

Ініціатором зауваженого законопроекту виступила група депутатів від партії «Слуга народу» на чолі з Олександром Дубинським, який, в свою чергу, був ініціатором продовження мораторію до 21 квітня 2021 року.

У пояснювальній записці до законопроекту ініціатори аргументують необхідність прийняття зауваженого законопроекту 4202 тим, що « … закон про банкрутство не працює, а мораторій не вирішує проблему тих боржників у кого забирають майно у позасудовому порядку. Отже, потрібні зміни до чинного законодавства аби «врятувати» валютних позичальників, які брали іпотеку на єдину квартиру чи ділянку землі … ».

Також ініціатори зауважують, що « .. в порушення положень Конституції, прийнятої у 1996 році, в Україні продовжував діяти Декрет за №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», який встановлював режим здійснення валютних операцій на території України, в тому числі щодо правовідносин в частині валюти виконання зобов’язань між особами-резидентами України на території України. З огляду на це, банки в 2004-2008 роках почали масово кредитувати населення, надаючи довгострокові кредити в іноземній валюті під заставу нерухомості (іпотеки), в тому числі, з метою придбання житлової нерухомості або земельної ділянки для будівництва житлової нерухомості».

Зауважимо, Декрет №15-93 від 19.02.1993 року втратив свою чинність 07.02.2019 року на підставі прийняття закону «Про валюту і валютні операції».

Також в пояснювальній записці ініціатори законопроекту апелюють до негативної динаміки курсу національної валюти, який за 20 років знизився більш ніж в п’ять разів. Звертаючи увагу на « … непрофесійну, невиважену діяльність державних органів, зокрема, Національного банку України, що стало першопричиною знецінення національної валюти, …. та мало своїм наслідком неможливість своєчасного та повного виконання позичальниками взятих на себе зобов’язань за валютними кредитами».

Але навіть автори законопроекту не зможуть заперечувати той факт, що валютна історія України представляє собою зміну стабільних періодів і стрімких коливань. І це завжди представляло потенційний ризик для позичальників в іноземній валюті. Але українці довгий час вважали за краще валютну іпотеку по одній простій причині - відсотки по таким позикам були істотно нижче, ніж по кредитах у гривні.

Також ініціатори відносять до «плюсів» законопроекту те, що пропонується при реструктуризації боргів позичальників перед банками, яка введена Кодексом за процедурами банкрутства, враховувати вже сплачене тіло кредиту і відсотки, і встановити, що загальні зобов'язання боржника не повинні перевищувати вартості іпотечного майна. Якщо ж боржник в процесі погашення вже сплатив банку більше, ніж коштує іпотечне житло, то тоді настає повне прощення боргів.

Такі новели законопроекту можна було б рахувати плюсом якби вони не закладали підвалини юридичної колізії з діючими нормами законодавства, що призведе до недієвості вищезауваженої норми.

Ще одна цікава новела законопроекту, що боржникам, які потрапили в складне становище через те, що їх валютні кредити після девальвації гривні в перерахунку на національну валюту зросли в кілька разів, пропонують дозволити за пільговою ставкою реструктурувати кредити, заставою за яким виступає житло більшої площі, ніж дозволено зараз.

Зауважимо, на сьогодні, згідно з Кодексом за процедурами банкрутства, можна реструктурувати борги, заставою за якими виступають квартири площею до 60 кв.м і будинки - до 120 кв.м. Депутати ж пропонують збільшити цю площу для квартир до 140 кв.м, будинків - до 250 кв.м. Це вже явний перебір, оскільки можливість реструктурувати борги за пільговою ставкою отримають ті, хто купив явно не соціальне житло. Чим зумовлене таке підвищення метражу – незрозуміло. Депутати ці цифри нічим не пояснили та необгрунтували.

І таких новел, які закладають підвалини юридичної колізії в законопроекті багато.

Чи депутати, дійсно, переймаються долею валютних позичальників? Чи знову політичний популізм?

Як зауважують експерти - окрім відвертого популізму цей документ нівелює базові конституційні принципи господарювання в країні, шляхом втручання в господарську діяльність.

Банківська спільнота вважає документ економічно і юридично необґрунтованим та таким, що не відповідає державним інтересам з розвитку кредитування та погіршує інвестиційний клімат нашої країни.

Представники спільноти фінансистів вважають, що законопроект 4204 порушує баланс інтересів кредиторів та боржників за іпотечними кредитами. А удавана соціальна спрямованість законопроекту не покриває негативних наслідків його прийняття. Так як прийняття такого документу може призвести до повної відмови комерційних банків від споживчого іпотечного кредитування. А також, на фоні заяв чинної влади про запровадження доступної іпотеки, згаданий документ, може скомпрометувати саму ідею кредитування.

До прикладу, суттєві ризики створює норма законопроекту про встановлення трирічного строку існування права вимоги кредитора за кредитним договором. Тобто, передбачено припинення кредитного зобов’язання не у зв’язку з пропуском строків, а зі сплином строків - тобто, кредит «живе» лише три роки від дати прострочення, незалежно від дій кредитора. Ця норма наражає кредиторів на втрату активів.

Але, повернемося до законопроекту і наслідків його прийняття. Валютним позичальникам допомагають не вперше. У 2014 році був введений мораторій на примусове відчуження майна боржників по валютних кредитах. У жовтні, цього року, був продовжений до квітня 2021 року.

У 2019 році вступив в силу Кодекс по процедурам банкрутства, який передбачає можливість реструктуризації боргів фізичних осіб. Згідно з Кодексом, до речі, якщо людина (фізична особа) оголошує себе банкрутом, його не мають права виселяти з єдиного житла. Але є обмеження по площі: 60 квадратних метрів для квартири, або 120 квадратних метрів для будинку.

Але Кодекс не дав потрібного результату, так як станом на сьогодні передбаченими їм нормами ніхто не скористався. І це досить показово. Банкіри та експерти в один голос наголошують, що позичальники, які хвилювалися про втрату єдиного житла, давно знайшли з банком спільну мову і домовились про одноразову виплату або нових умовах кредиту. Навіть ті, чиї кредити підпадають під дії мораторію. Чимала частина проблемних портфелів - ті, хто воює з банками і прикривається мораторієм. Такі позичальники не можуть скористатися процедурою банкрутства, оскільки їх іпотечне житло, як правило, перевищує ліміти, встановлені в Кодексі. І саме під них, здається, прописаний черговий законопроект.

На фоні цього законопроекту дуже хочеться побачити висновок Головного науково-експертного управління ВРУ та висновок Головного юридичного управління ВРУ, яких до цього часу немає.

Висновки:

Здавалось, гарна ініціатива законодавців, нажаль знову, може стати політичним популізмом і в котре розчаруванням в законодавчій гілці українських інституцій.

Законопроект 4204 просто позбавляє банкірів можливості повернути велику частину раніше виданих іпотечних кредитів і розчистити проблемні портфелі. І найболючіше він вдарить по держбанкам. Адже частка проблемних кредитів по всій банківській системі на 1 серпня 2020 року становить орієнтовно 48%, в той час як в державних банках ця цифра, за словами заступника міністра фінансів Юрія Драганчука, перевищує 63%. У разі прийняття законопроекту урядовим планам щодо зниження частки проблемних кредитів в держбанках до 20% до 2024 року втілитись неможливо.

Ухвалення законопроекту 4204, до всього іншого, може відлякати іноземних інвесторів. Так як серйозні гравці двічі подумають, перш ніж інвестувати в країну, де можливі зміни правил гри заднім числом. Іноземні інвестори дуже чутливі в питанні захисту інвестицій, і прав кредитора.

Але найбільшою проблемою так і залишається породження законодавцями правового нігілізму, який проглядається за нормами закону.