Корупційно-антикорупційні «сальто мортале»

Кожні виборчі перегони в Україні супроводжуються активізацією пошуків корупціонерів. А коли реальної боротьби з корупцією немає, то її - вигадують за ради додаткових електоральних бонусів

Кожні виборчі перегони в Україні супроводжуються активізацією пошуків корупціонерів. Використання цієї чутливої для українців теми є, по суті, своєрідною «обов’язковою програмою» різноманітних кандидатів, які особливо фокусуються, звісно, на виявленні «паршивих овець» серед представників партії влади.

Такий передвиборчий антураж у нас був завжди, і місцеві вибори-2020 не стали виключенням, тож тепер конкуренти «слуг народу» активно вишукують корупцію саме в президентській партії. Але зараз є одна особливість – реальні бенефіціари інформаційних зливів та вихлопів на антикорупційну тематику ніяк не можуть знайти в лавах «ЗеКоманди» хоча б привід для такого звинувачення, тому вирішили все просто переставляти з ніг на голову.

Останніми днями на слуху свіжий випадок такого «полювання на слуг» - нардепа від президентської партії Павла Халімона звинувачує у вимаганні хабаря нардеп вже колишній - Олег Дмитренко, який раніше представляв колишню партію влади БПП, а нині перекочував у «За майбутнє» двох Ігорів – Палиці і Коломойського. Але насправді штука в тому, що це Дмитренко за «вирішення питань» з оборудками на Чернігівщині своєї агрофірми пропонував багатомільйонний хабар Халімону, від якого той відмовився та одразу написав відповідну заяву у поліцію. І з такого ракурсу вся картина виглядає абсолютно протилежною.

До речі, в тій же самій Чернігівщині розпочався інший передвиборчий детектив під назвою «Як слуги ділять місця у списках». Ще пару тижнів тому тамтешній губернатор (тепер вже колишній) Андрій Прокопенко написав заяву про відставку, бо він, бачте, «фактично позбавлений впливу на кадрову політику та формування складу кандидатів до обласної ради». А річ у тім, що Прокопенку, якого привів у губернаторське крісло ексглава Офісу президента та в минулому адвокат Коломойського Андрій Богдан, не дали засунути у «зелені» списки своїх людей. Точніше тих, кого порадив його реальний патрон.

Аналогічна історія на Полтавщині. Тамтешній нардеп-мажоритарник Костянтин Касай написав заяву про вихід із партії «Слуга народу» через те, що рішення про висунення місцевих партійних кандидатів пройшло без його, Касая, участі. Причому всім в Полтаві відомо, що орієнтується цей «бунтар» на главу МВС Арсена Авакова, який завжди хвалився своїми дуже приязними стосунками із Коломойським. Тобто і в цьому випадку пазли складаються в тому ж самому напрямку.

А ось в скандалі з нардепом-«слугою» Миколою Галушкою вийшов для «коломойських» прокол. Адже в продажі місць у «зелених» списках не лише в його Броварах, а й по всій Київщині він звинуватив главу обласного партійного осередку, свого колегу по парламенту Олександра Дубінського, який свого зв’язку з Коломойським навіть не приховує. Втім, вже зараз той же Дубінський намагається зробити в інформпросторі таке «сальто мортале», що продавцем місць в списках «слуг» у столичному регіоні виявиться не він та його шеф-олігарх, а саме Галушко.

Що ми маємо у сухому підсумку? Черговий доказ закону української політології – активність пошуку корупціонерів у партії влади зростає прямо пропорційно виборчій активності.