Рік потому: чи міг би рейтинг Зеленського бути вище?

Рік тому українці на президентських виборах обирали між Зеленським та Порошенко. Рекордна підтримка Зеленського тоді багато кого дивувала, дехто був настільки шокований перемогою позасистемного канди

Рік потому: чи міг би рейтинг Зеленського бути вище?

Рік тому українці на президентських виборах обирали між  Зеленським та Порошенко. Рекордна підтримка Зеленського тоді багато кого дивувала, дехто був настільки шокований перемогою позасистемного кандидата, що не соромився малювати апокаліптичні сценарії майбутнього нашої країни. Пройшов перший рік президенства Зеленського, за результатами якого президент – єдиний з ТОП-політиків, який має позитивний баланс довіри (+). Тож, що найбільше впливає на ставлення українців до президента?

Соцопитування, яке провела група «» до річниці президента Зеленського, свідчить, що ключовими питаннями, які підтримують рейтинг президента на високому рівні, є звільнення полонених та заручників (58% позитивних оцінок, проти 14% - негативних) та боротьба із коронавірусом (41% позитивних оцінок проти 26% - негативних). Навіть ті, хто не заглиблюється у сутність цих процесів, мають розуміти, наскільки складними вони є. Також навряд чи хто скаже, що і звільнення українців, і боротьба з коронавірусом є на 100% успішними, але, не дивлячись на це, саме намагання Зеленського братися за найбільш складні завдання, на вирішення яких очікує суспільство, імпонує українцям. Навіть доволі абстрактне, але надважливе питання консолідації країни, отримало відносно непогані оцінки українців (30% - позитивні, 33% - негативні).

Але цей блог радше не про позитивні аспекти президентства Зеленського, нам більш цікаво, чи міг би бути рейтинг Зеленського ще вище? Переглядаючи результати того самого соцдослідження, ми бачимо, що найбільш негативно українці оцінили «зменшення впливу олігархів на політику» (12% - позитивно, 56% - негативно). Якщо узагальнити, негативну оцінку українці поставили саме невдалому процесу встановлення соціальної справедливості. Адже українці, м’яко кажучи, недолюблюють олігархів через те, що вони знаходяться поза законом, який нібито «один для всіх». Тезу про «проблеми» з верховенством права в Україні найбільш наочно демонструє обсяг іноземних інвестицій в українську економіку, точніше, їх відсутність.

Традиційно, медіа та громадське середовище найбільш уважно слідкує за зміною статусів перших номерів у рейтингах найбагатших українців, намагаючись встановити «хто чий депутат, міністр». Але зрозуміло, що умовною «десяткою» олігархів ситуація у країні не обмежується. Успішність бізнесу в Україні напряму пов’язана зі зв’язками бізнесмена. Чим вищу позицію займає «покровитель», тим успішніший бізнес. І, на жаль, ця теза все ще актуальна за президентства Зеленського.

Для підтвердження цього не потрібно ходити далеко назад у часі, свіжих прикладів також вистачає. Причому вже політичним мемом стало те, що кожен бізнесмен почав шукати друзів та знайомих серед «95 кварталу». Виявилося, що такі «друзі» в оточенні «кварталу» є і у власника великої будівельної фірми «ТММ» Миколи Толмачова. Фінансовим директором «ТММ» є дружина редактора «Ліги сміху» Андрія Чивурина – Лариса. Звичайно ж, такий цінний «актив» у свої команді Толмачов зумів дуже непогано монетизувати.   

Річ у тому, що у компанії «ТММ» накопичився великий борг (більш ніж 1 млрд грн) перед банками – «Ощадбанком», «ПУМБ» та «Укрсоцбаноком». Небажання виплачувати борги призвело до логічного завершення – позову до суду цих трьох банків у 2016 році та відповідне рішення суду про примусове виконання кредитних зобов’язань «ТММ» на суму в 400 млн грн. Але небажання Толмачова «шкодити» власному бізнесу перетворилася на затяжну історію абсурдів, а у головній ролі - українські суди. Зокрема, правонаступник  Укрсоцбанку – «Альфа-банк», якому «ТММ» заборгувало 15 млн євро, здавалося б, зумів поставити крапку у цьому питанні. У кінцевому результаті суд визнав законною процедуру звернення про стягнення заставленого майна боржника. СЕТАМ реалізував це майно на відкритих торгах із доволі непоганими результатами – велика кількість учасників торгів, а фінальні суми викупу майна перевищували стартову ціну до 50%. Після цього будуть невдалі спроби оскаржити це рішення у суді, навіть в ГПУ була зареєстрована відповідна справа, але невдовзі була закрита.

Але зміна політичного істеблішменту в Україні внаслідок виборів у 2019 році відкрила нові можливості для Толмачова. СБУ на чолі з екс-«кварталівцем» Іваном Бакановим відновлює закриту справу ГПУ, нібито, через порушення під час проведення торгів. Як наслідок, СБУ накладає арешт на низку об’єктів, які вже мали нових власників, вилучення документів та інші «веселі» речі. І вже «реформований» Верховний Суд 14 квітня 2020 року виносить рішення, яке повністю суперечить всім попереднім, задовільнивши позов «ТММ» і скасував рішення третейського суду. Іронія в тому, що раніше саме «ТММ» наполягало на розгляді справи у третейському суді. Думаю, питання того, з чим пов’язаний такий неочікуваний успіх Толмачова та його фірми, можна залишити риторичним.  

Тож, саме такі справи, неочікуваний поворот у яких пов’язаний із фігуруванням «кварталівців» створює найбільший ризик для падіння підтримки Зеленського українцями. Поки президент намагається подолати глобальні виклики, як війна та пандемія, такі дії пов’язаних з ним осіб за його спиною продовжать кидати тінь на репутацію Володимира Зеленського. Зрозуміло, що за таких умов не може бути й мови про залучення іноземних інвестицій в країну, необхідність чого досягла критичною точки у даний момент. Більше того, ігнорування таких питань рано чи пізно призведе до того, що низька підтримка Зеленського суспільством призведе до недовіри, в тому числі, у таких надважливих для держави процесів як реінтеграція окупованих територій Донбасу та анексованого Криму. В Україні є два фронти: на Сході та всередині країни. Це твердження часто повторює Зеленський. Думається, що боротися «за серця та уми» людей на окупованій території буде значно простіше, коли на вільній території України буде верховенство реального права, але не телефонного.