ЗЕміна на полі: замість МВФ гратиме Міхо

Після прольоту над гніздом МВФ (внаслідок неприйняття «антиколомойського» закону про Приватбанк) на допомогу прийде Саакашвілі зі своїм шармом успішного реформатора та великими міжнародними зв’язками.

Звичайно, вага та можливості Фонду та екс-президента Грузії – речі не спвставні. Але у разі запуску «Плану Б» для порятунку замість поновлення співпраці з МВФ прийдеться підгрібати вже всіх та вся. І цей план судячи зі всього, підготовлений у президента Зеленського – спеціально на випадок реалізації сценарію із провалом співпраці з МВФ. На жаль, найбільш вірогідного на сьогодні сценарію. Настільки вірогідного, що його варто навіть вважати основним «Планом А». Який, починаючи із повернення Саакашвілі у виконавчу владу вже починає реалізовуватися на практиці.

В той час як запасним варіантом залишається саме можливість досягнення компромісу по долі «Приватбанку». У тому самому режимі тіньової домовленості-«серветочної понятійки» із головними дійовими особами «президент&олігарх», яка вже була реалізована у новітній історії України. Тоді таким чином з олігархом Коломойським по «Привату» домовлявся президент Порошенко, тепер – у разі реалізації цієї сюжетної лінії - буде домовлятися президент Зеленський. Від зміни прізвища президента правила гри у «Приватбанк» за участі Ігоря Коломойського  не змінюються…

Але ж поки що і «серветочно-понятійної» кулуарної домовленості між нинішнім президентом та Коломойським цим двом вершителям долі «Приватбанку» не вдалося досягнути. Підтвердженням чого є завзятий та успішний опір всіх загонів армії Коломойського прийняттю банківського закону, який спрямований проти його інтересів. І саме тому президентові доводиться вже зараз шукати інші шляхи доступу до фінансових ресурсів задля вирішення двох ключових завдань: 1) підтримати економіку країни, розбалансовану ще до коронавірусного іспиту на виживання; 2) провести цьогорічні пікові виплати по зовнішнім боргам.

Одним з таких чарівних ключиків до міжнародних фінансових ресурсів не досвідченому у великій політиці президентові та його команді, вочевидь, і бачиться постать колишнього президента Грузії. Який у себе на батьківщині під час своєї першої президентської каденції (чим він займався у період свого другого президентства – це вже зовсім інша історія) забезпечив політичні можливості для проведення антикризових, масштабних та успішних, реформ.

У цьому сприйнятті Саакашвілі як успішного реформатора, саме під персону якого західні фінансові донори наввипередки будуть давати гроші Україні є наслідки стереотипного уявлення про надзвичайні можливості грузинського героя-реформатора. Звичайно, і сам Саакашвілі доклав необхідних зусиль задля того, щоб особисто переконати президента Зеленського та прем’єра Шмигаля у своїх величезних можливостях. Як сказав сам колишній президент Грузії, він збирається «використовувати свій міжнародний досвід, для того щоб бути корисним членам урядової команди, в тому числі у відносинах з міжнародними фінансовими організаціями, посилити престиж України та її інтеграцію з міжнародними спільнотами».

Знадобиться зовсім небагато часу задля того, щоб переконатися: ніяких великих та дешевих грошей Україні Зеленського під залог персони Саакашвілі не світить. Замість цього із призначення Саакашвілі у Кабмін урядова команда гарантовано отримає у свій склад досвідченого та талановитого генератора конфліктів та інтриг, амбіціозного провайдера власної масштабної гри, який знову отримає необхідні для успіху цієї гри ресурси. Звідки до конфлікту Саакашвілі з черговим українським президентом – півкроку…