Вони народились із серйозними діагнозами, отримали важкі травми чи заслабли з віком. Їхні хвороби дозволяють гуляти, відвідувати кіно і парки, бачитись з друзями.
Але вони все одно змушені лишатись вдома.
Бо в Україні майже немає інфраструктури для людей з інвалідністю. Навіть вихід із під’їзду - важка перепона, яку мало хто може здолати самотужки. А ще - немає достойної допомоги від держави і складно знайти роботу, щоб прогодувати себе. Супермаркети, автобуси, державні установи не обладнані навіть елементарними засобами для людей із особливими потребами.
Поки ви милуєтесь природою з вікна і будуєте плани на той час «коли все це закінчиться», подумайте про тих, для кого цей час не прийде. Тільки об’єднавши зусилля ми зможемо зробити так, щоб карантин закінчився для всіх.
***
На світлинах провідую Сергія Едуардовича з Рівного, який пересувається на візку і виживає на мізерну пенсію, він просив спростити процедуру отримання субсидії для людей з інвалідністю;
бабусю Женю з села Заруддя на Тернопільщині, яка не може ходити, вона жалілася, що донька отримує копійки від держави по догляду за нею;
молодого хлопця Юру, який попри важку хворобу, працює юристом і забезпечує родину, він мріє про те, щоб у людей з інвалідністю було більше можливостей реалізувати себе.
Олег Ляшко,
Лідер Радикальної партії
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.