Три антикризових слона із степів України

1.«Розпиляти» бюджет. 2.Залучити ресурси олігархів, щоб втримати ситуацію та 3. «Виїхати» на грошах МВФ.

Набір дій нашої влади у кризових умовах залишаються незмінними, незважаючи на зміну персон в президентському кабінеті: 1. На хвилі паніки і хаосу витягнути з бюджету і розподілити на власний розсуд (у просторіччі- «розпиляти») якомога більше. 2. Влаштувати взаємовигідну «семибоярщину» з олігархами. 3. «Виїхати» з кризи за рахунок грошей МВФ. 

А новелою нинішньої кризи стало те, що всі ці традиційні заходи реалізуються з виключенням переважної більшості громадян із активного економічного та політичного життя з їхньою ізоляцією по домівках-квартирах.

Що вражає в нинішній кризі - так це розмах. Причому у кожному розділі фірмової Антикризової програми.UA.

1. Допомога економіці по-українськи в умовах кризи - це не вливання в економіку і не посильні заходи для стимулювання економічної активності. А максимально можливе розпилювання і без того худорлявого бюджету з наділенням «своїх людей» шматками з цього бюджетного пирога. Цю задачу Кабмін спочатку вирішував за допомогою резервного фонду бюджету. Але потім, коли розігрався апетит - вирішили створити спеціальний «стабілізаційний фонд». І на свій розсуд витрачати суми вже на порядок більші. Профільні економічні експерти м’яко називають це «ризиками прозорості».  

2. Ідею відкрито звернутися за допомогою в кризовій ситуації до олігархів додала криза 2014-го. Тоді цей крок для слабкої верховної влади був вимушений. Але як то кажуть добрий початок – у нинішній кризі масштаб залучення олігархів з їхніми величезними ресурсами для порятунку ситуації став просто вражаючим. У 2014-му році слабенька центральна влада відразу після Євромайдану передала офіційне кураторство олігархам над двома областями із зони ризику російської агресії (Коломойському - над Дніпропетровської, Таруті - над Донецької).

Тепер же Ринат Ахметов узяв під своє піклування Івано-Франківську, Львівську, Донецьку та Луганську області плюс міста, де він має вплив, як, наприклад, Кривий Ріг. Ігорю Коломойському дісталася Запорізька область. Ігор Палиця отримав для кураторства Волинську область разом з Коломойським і Тернопільську область. 

Віктор Пінчук узяв Дніпропетровську область, Андрій Веревський - Полтавську і Кропивницьку, Юрій Косюк - Вінницьку та Черкаську області. І нарешті, Андрій Ставніцер опікується Одеською областю, а Олександр Ярославський - Харківською.

Такий бенефіс олігархів – це логічний підсумок еволюції Зеленського як політика: виплеканий як політпроект Коломойського, він так само підходить і до вирішення антикризових проблем всієї країни. Іншими словами, якщо він відбувся, завдяки кураторству одного олігарха, то і всю Україну багато олігархів із кризи витягти зможуть. Хто там чекав від нібито «позасистемного» президента реальної боротьби з олігархами? Можете розслабитися (або навпаки, напружитися) - finita la commedia.

3. У 2014-му після Євромайдану слабка нова влада, зіткнувшись відразу ж після появи з надсерйозними викликами, відразу почала переговори з МВФ. І через два місяці після своєї появи зуміла домовитися. Отримавши спочатку $ 1 млрд., А потім ще два мільярди.

Пам'ятаючи про успіхи попередників, команда Зеленського зараз амбітно хоче отримати від Фонду 10 мільярдів доларів - 4,5 млрд допомоги спеціально для подолання коронавируса і ще 5,5 млрд доларів за трирічною програмою розширеного фінансування EFF. Причому в перший транш хочуть одержати не скромний один мільярд, як «папереднікі», а в два рази більше.

Правда, є маленька заковика: набивши собі стусани від постійного «кидалова» і не виконаних обіцянок офіційного Києва Фонд тепер хоче працювати тільки за передоплатою. Вранці - гроші, ввечері - стільці: спочатку «антіколомойский» закон про банки і закон про продаж землі - і тільки потім транші. Доводиться виконувати умови передоплати ...

Вимушений карантин як фон реалізації обов’язкової трьохскладової антикризовой програми у кризі-2020 виглядає майже як російський бунт - не зовсім безглуздо, але в цілому нещадно. По відношенню до власних громадян як суб'єктів економічної активності. та до бізнес-середовища у цілому. Бізнес з самого початку карантину багато разів звертався до влади, вказуючи, як можна пом'якшити обмеження. Але крім обіцянок  і невеликої, точкової і незначної допомоги, сприяння від держави бізнес не отримав.

Ну і звичайно не обійшлося без фірмового знаку хаотичності. Вона проявляється практично скрізь - при введенні, підтримці та поширенні карантинних заходів, закупівлі необхідних ліків та обладнання для роботи медиків, направлення громадян на самоізоляцію і обсервацію тощо.

...............................................................................................................

Складність ситуації в тому, що нинішня криза наклалася на численні проблеми у найважливіших сферах життя країни, створених за весь час незалежності. А крім того - на проблеми, що визріли за неповний рік нової влади. І поки влада намагається звичним старим інструментарієм розрулити нинішню кризу, країна насправді стоїть перед викликом очищення від гори цього багаторічної мотлоху.

Ця гора, коли на неї впала махина нинішньої кризи, стала абсолютно непосильною ношею. І якщо не вийшло перебудуватися в більш сприятливі моменти великих змін, наприклад після Майдану 2004 року, значить, доведеться перестроюватися на марші. Марші, ускладненого атаками Росії, розгубленістю суспільства, раптом прокинувшегося у новій реальності та громадним масштабом викликів, для відповіді на які немає і не може бути готових рецептів.