Від визнання ОРДЛО до відставки Зеленського – півкроку

Надавши Єрмаку карт-бланш на виконання вимог Москви по Донбасу Зеленський опинився у глухому куті. Єдиним реальним виходом з якого може стати його відставка з поста президента.

Останніми тижнями увага українського суспільства прикута до ситуації з поширенням коронавірусу та економічної кризи в Україні та світі. Користуючись цим,  саме у цей час Зеленський та призначений ним головним переговірником із Москвою голова президентського офісу Андрій Єрмак вирішили без зайвого «шуму та пилу» завершити визнання підконтрольної Москві влади в «ДНР-ЛНР».

Оскільки рівень нервозності та панічних настроїв у суспільстві внаслідок ситуації із коронавірусом і так дуже високий, а Зеленський з Єрмаком задля продовження практики тіньових домовленостей з Москвою навмисно заплутують громадян і відверто  маніпулюють, є потреба спокійно і чітко назвати ключові складові ситуації із ОРДЛО. А також позначити конкретні загрози по-перше для країни, а, по-друге особисто для Зеленського у випадку, якщо за тиждень, 25 березня, офіційний Київ таки визнає ОРДЛО стороною перемовин та почне прямі переговори з ними. Отже,головне:

1.  Є попередня, але все ж таки згода Києва на створення 25 березня спеціального органу для прямих переговорів з представниками ОРДЛО.

2.  Йдеться не про щоcь раптове та несподіване, а лише про завершення оформлення капітуляції нинішньої української влади перед Москвою у виконанні послідовної та категоричної вимоги Путіна з самого початку конфлікту на Донбасі про визнання Києвом ОРДЛО стороною внутрішнього конфлікту (т.зв. «громадянська війна») та переговорів. Виконувати цю вимогу Зеленський почав ще 1 жовтня минулого року, коли дав наказ представнику України на переговорах по Донбасу у Мінську Леонідові Кучмі погодиться із планом Кремля щодо легалізації підконтрольної Москві влади у «ДНР-ЛНР» - так званою «формулою Штайнмайєра».

3.  Восени минулого року лише масові акції протесту під девізом «Ні капітуляції!» завадили Зеленському вже тоді завершити визнання проросійських ставлеників у ОРДЛО легітимною владою на цих територіях і почати прямі переговори з ними. Тому і цього разу патріотичні сили вдадуться до масових акцій протесту.  Хоча враховуючи «фактор коронавірусу» із весняним рімейком «Ні капітуляції!» можуть виникнути певні складнощі.

4.  Визнаючи «ДНР» та «ЛНР» суб’єктами перемовин у «вирішенні внутрішнього українського конфлікту», а Росію разом із Німеччиною, Францією та ОБСЄ посередником у врегулюванні цього конфлікту Україна втрачає можливість апелювати до західних партнерів та міжнародної спільноти у цілому задля підтримки у конфлікті з РФ як країною-агресором.

5.  Кінцева відповідальність за визнання ОРДЛО стороною конфлікту/переговорів лежатиме не на керівникові офісу президента, а безпосередньо на Зеленському. Як на людини, яка за Конституцією  є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету та територіальної цілісності України. І яка, згідно Основному Законові, не може передавати свої повноваження іншим особам або органам. Саме тому не сприйняття суспільством капітуляції перед Москвою буде безпоседньо спрямоване проте президента Зеленського. І, погодившись на створення спільної рали із ОРДЛО 25 березня, президент особисто запустить не підконтрольний, вибуховий процес протесту активної патріотично налаштованої частини суспільства проти капітуляції на Донбасі. Та відкриє прямий та достатньо швидкий шлях до своєї власної відставки.

6.  Про серйозність ситуації для Зеленського свідчить і не сприйняття завершення капітуляції перед Москвою значною частиною його власної фракції. Навіть такі послідовні захисники лінії Зеленського по визнанню влади в ОРДЛО на початку цього процесу із погодженням на кремлівську «формулу Штайнмаєра» як Богдан Яременко, нині – у числі противників завершення цього ганебного процесу.  І далі – буде…

7.  У Зеленського є можливість відмовитись за тиждень від підписання документа про створення спільної ради з ОРДЛО. Можливі аргументи – не сприйняття частиною суспільства намірів діалогу та примирення з підконтрольною Моcкві частиною Донбасу (й навіть срежисований Москвою інцидент із Сивохо тут можна представити Зеленському як яскраве підтвердження цієї тези), необхідність доопрацювати документ тощо. Це, буде звичайно лише тактичним, але вкрай необхідним зараз рішенням особисто Зеленського як ефективного антикризового менеджера. Можливо, інтуїція, на яку він звик спиратися при призначанні людей на важливі посади, допоможе йому прийняти правильне рішення. А, може, Зеленському на допомогу прийде інстинкт самозбереження як вирішальний аргумент.

8.  Не опозиція та патріотичні сили мають малювати уявні «червоні лінії» для дій влади, а сама влада має, нарешті, визначити та зафіксувати у офіційних документах чіткі визначення, принципи та рамки дій України у конфлікті із РФ у цілому і у відносинах з ОРДЛО зокрема. Якщо цього не буде зроблено так само, як не було зроблено після початку формалізації «ДНР-ЛНР» погодженням із кремлівською «формулою Штайнмаєра», черговий рецидив капітуляції Зеленського та його оточення перед Москвою – лише питання часу. Причому часу найближчого - як доводить піврічний термін паузи між двома актами капітуляції «Штайнмаєра – Зеленського - Єрмака» 1 жовтня минулого року та 25 березня.