Життя по-старому або Помилка президента

Завали спадку Зеленського розгрібатимуть професіонали-консерватори, а не екс-урядовці із досвідом вирішення практичних питань «по-старому».

Коли я за три тижні перед затвердженням Кабміну Шмигаля говорив, що «завали спадку Зеленського розгрібатимуть професіонали-консерватори» то мова йшла НЕ про екс-урядовців із досвідом вирішення практичних питань «по-старому». Які й прийшли на заміну молодим теоретикам без практичного досвіду уряду Гончарука. 

Йшлося про те, що природньою реакцією українського суспільства на експерименти з країною навали політиків-не професіоналів є запит на політиків-професіоналів нової якості з політичної сили консервативного спрямування.

Цей запит у суспільстві за дев’ять місяців найбільш відчайдушних та приголомшливо провальних експериментів з країною першого уряду президента Зеленського сформувався та зміцнив. Його відчув і президент Зеленський. Проте у найкращих традиціях одноосібно-кулуарних рішень на найвищому щаблі української влади президент вирішив у новому уряді зробити ставку на вже перевірених кадрів той самої багатократно їм же висміяної «старої влади». Керуючись, вочевидь, принципом, що старі перевірені коні хайвей до тотального оновлення влади не зіпсують…(?!!)

Отже, що саме відбулося 4 березня? У цей день завершилося не просто екстра-коротке  прем'єрство Олексія Гончарука. А закінчився період революційно-романтичних експериментів з країною самого революціонера №1, президента Володимира Зеленського.

У наявності класична протилежність - «блиск і злидні» Зеленського, розділені між собою в часі лише кількома місяцями. Президентські і парламентські вибори-2019 були «блиском», найвищими точками його прориву як носія якісно нової парадигми влади. А відставка 4 березня Гончарука, цього слухняного виконавця всіх безсистемних і не адекватних реальності запитів Зеленського, стала проявом повного провалу Зеленського як найвищого державного менеджера на іспиті за перші 9 місяців його правління.

Але кардинальна відмінність позицій Гончарука і Зеленського в тому, що перший безславно і назавжди покинув велику політику. А другий не тільки велику політику не покинув, а й отримав можливість продовжити своє політичне існування і на практиці продовжити далі тренуватися - але не на кішках, а на  нас,«маленьких українцях».

Відправивши у відставку безграмотних-молодих-без політичного досвіду Зеленський одночасно «відправив у відставку» і себе самого зразка переможних виборів-2019. Пішов у політичне небуття той самий «якісно новий контрсистемний політик», який завітав в українську реальність з телевізійної реальності «Слуги народу». Той самий, що своїми закликами «зробити разом» старих політиків захопив величезні натовпи прихильників. І той самий, який відсутність досвіду у вирішенні економічних і політичних завдань відкрито називав найвищою чеснотою і найбільшою конкурентною перевагою молодих кадрів Зе-призову.

Частина прихильників президента, політиків і експертів чомусь вважають, що подібний курс мав бути якоюсь залізобетонної аксіомою в діях Зеленського. Але вони не праві. З двох причин.

По-перше, не варто применшувати здібності Зеленського як менеджера. Звичайно, не державного, а досвідченого телевізійного. Які він демонстрував (і місцями досить жорстко) під час перебування генеральним продюсером телеканалу «Інтер», а також керівником і продюсером цілого ряду телевізійних проектів.

І грунтовна корекція неефективної моделі управління у бік більшої практичності і результативності - для нього річ знайома. Що, власне, він і зробив зараз, причому зробив саме на свій розсуд. Почавши з перезавантаження керівництва свого офісу і продовживши тотальним перезавантаженням Кабміну й керівництва Генпрокуратури. Далі на черзі - призначенці у регіонах.

По-друге, продовживши й у президентстві діяти як телевізійний менеджер і продюсер Зеленський довіряє єдиному критерію успішності свого продукту - рейтингу цього продукту серед телевізійної аудиторії. І якщо продукт аудиторією не сприймається - потрібні кардинальні зміни у сценарії, складі акторів, механізмах просування продукту тощо.

За цими же канонами ним був змінений Кабмін. Оскільки ті самі виміри телеаудиторії (в новому реаліті-шоу Зеленського «Не кіношний президент» їхню роль виконують соціологічні опитування) з початку року показали не просто закономірне і прогнозоване зниження рейтингів самого головного продюсера шоу, а справжній обвал.

Тут підключився і інстинкт самозбереження: раз молоді-зелені теоретики- «слайдофіли» підвели свого президента під цугундер, то їх потрібно показово принести в сакральну жертву розлюченому суспільству. Без зайвих сентиментів і подяк (див. прощальну промову Зеленського про Кабмін Гончарука у ВР) одним махом змахнути цих пішаків з політичної дошки. А для порятунку не рядового Зеленського він вирішив терміново закликати акторів той самої «ганебної старої школи». Нехай і з купою кабмінів за плечима, шлейфами, «зашкварами» тощо. Тут вже не до жиру - самому залишитися б живим.

І власне кажучи, у цьому і є його величезна помилка. Замість того, щоб дати можливість виправити ситуацію після дев’яти місяців свого невдалого керування країною менеджерам-практикам нової хвилі із успішним досвідом керівництва у сучасній Україні він зробив ставку на придбання «секонд хенду» на розпродажі кадрів старої влади.

Таким чином він зробив розворот на 180 градусів від власного кредо оновлення влади і політики. Завдяки якому він сам був підтриманий виборцями та обраний президентом, а його партія блискуче перемогла на парламентських виборах. Це означає повернення спиною до своїх виборців. Які такого «кидка» Зеленському не пробачать – вони довірили свої голоси саме провіднику управлінців нової хвилі, а не популяризаторові «секонд-хенду».

Тому призначення Кабміну технократів «старої закваски»  лише прискорить оформлення вимоги суспільства привести до влади професійних практиків й управлінців нової хвилі. Наскільки швидко ця вимога буде остаточно оформлена – залежить від результатів роботи «уряду стабілізації» Шмигаля-Зеленського. Але у будь-якому разі – це перспектива найближчого часу.

# ПРОФЕСІОНАЛИ НОВОЇ ХВИЛІ