Якою буде стратегія слуги народу напередодні місцевих виборів ?

В очікуванні місцевих виборів та збереженні впливу, регіональні лідери використовують всі можливі засоби, але відповідати за результат доведеться центральній владі.

Розчарування в політичних елітах подарувало захмарну і трохи несподівану перемогу Зеленському на президентських виборах. Згодом на цій же хвилі президентська партія отримала монобільшість в парламенті та одноосібно сформувала уряд. Завершальний крок – це отримати владу «на місцях» та провести позачергові місцеві вибори по всій країні. Але здається всі ті хто не зрозумів як так швидко все змінилося та «зазеленіло» вже оговталися.

Раз за разом я чую історії, про те, що в стрімкому пошуку кандидатів-мажоритарщиків від партії  «Слуга народу» видно не встигли перевірити всю інформацію про цих людей, і в підсумку ми то в одному регіоні, то в іншому бачимо, що за цими хлопчиками і дівчатками стирчать чиїсь вже добре знайомі вуха, чи роги…))

Чергова історія прилетіла з Полтавщини, де по інформації місцевих активістів колишня людина Порошенко («куратор по Полтаві»), та колишній перший зам.мера Михайло Шевченко плете нові мережі впливу в області.  Місцеві стверджують, що він домовився з екс-регіоналом Юрієм Шаповаловим, і вони «товаришують» та «спонсорують» половину нардепів по області від партії «Слуга народу».

Як доказ є інформація, що в 150 окрузі пройшов Олексій Мовчан, який виявляється є племінником  Шаповалова, а на 151 окрузі «є домовленість» з Максимом Березіним. Також по Полтаві з'являлася інформація про фінансування нардепів Бобляха і Налетова. Як доказ говорять про вливання грошей на передвиборну кампанію і регулярні появи на місцевому телеканалі підконтрольному Михайлу Шевченко, коли для чужих цей канал комунікації не доступний.

Якщо припустити, що це все правда, то з’являється питання - навіщо це все і яку мету переслідують «бенефіціари» цього процесу? На фоні таких дружніх стосунків логічним виглядає процес, що паралельно відбувається в кабміні – це призначення голови облдержадміністрації. Треба розуміти, що як би там не було, але призначити губернатора набагато легше за сприяння та підтримки місцевих мажоритарників, а ніж при їх спротиві. А коли стало відомо, що основна кандидатура на посаду голови облдержадміністрації – це Андрій Лямін, близький друг Михайла Шевченка, а сам Шевченко претендує на посаду першого заступника, то картинка стала цілісною… Припускаю, що отримання посади губернатора то лише початок, адже потім відкриваються можливості по призначенню керівників силових відомств, прокуратури, поліції і т.д.

Ця історія, і до речі не єдина, є приклад того, яким чином «кадровий голод» провладної партії дозволяє регіональним елітам скористатися ситуацією і реалізувати свою стратегію отримання впливу і влади на місцях.

Варто припускати, що успіх такої стратегії запустить (а десь посилить) хвилю подібних дій у більшості регіонів країни, і в підсумку,  ми можемо отримати лише псевдооновлення.

Якщо до цього додати те, що нам варто чекати вибори за новим кодексом, який планується суттєво «підкорегувати», а також зміни до закону про місцеве самоврядування, і трохи недолугу децентралізацію – то страшно подумати, що ми отримаємо і підсумку….

І за результат буде відповідальний передусім президент Зеленський.

Чи розуміють це в офісі президента – поки питання відкрите…