"Роттердам" не дає спокою НАБУ і САП

Немає спокою із цим «Роттердамом» )) Уже до НАБУ підключилась Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Усі готові відкривати справи, оголошувати підозри і шукати винних.

Але ніхто! Наголошу - ніхто із антикорупціонерів - не вникає у дійсно предмет формули розрахунку вартості вугілля, міжнародних індексів, тенденцій росту і зниження вартості вугілля. Тим паче не розбираються із світовим досвідом використання індексів та ціноутворення.

Тому закономірно, що який день поспіль сиплються як із рогу достатку новини про активізацію силовиків щодо формули «Роттердам+». І дарма, що суди усіх інстанцій довели - методика ціноутворення на вугілля на основі імпортного паритету повністю законна. Однак, НАБУ продовжує своє розслідування, яке було розпочато 2017 року. Така наполегливість дивує. Бо, наприклад, декілька авторитетних міжнародних дослідницьких організацій вивчали методику ціноутворення на базі імпортного паритету й визнали її економічно обґрунтованою.

Власне, уже здається всі знають, що формула «Роттердам плюс» включає ціну вугілля для виробництва електроенергії, засновану на котируваннях вугільного хабу Амстердам-Роттердам-Антверпен (ARA), середніх за останні 12 місяців. Тобто, застосовувалася методика імпортного паритету – визначення вартості вугілля не зі стелі чи на власний розсуд чиновника, а на підставі індексу API2. Цей індекс відображає цінові показники торгівлі вугіллям в Північно-Західній Європі, він базується на котирування вугільного хабу Амстердам-Роттердам-Антверпен. Цей показник працює з 2001 року. Індекс API2 широко використовується в Європі - майже всі контракти складаються саме на базі індикатору API2. Логічно, що Україна використовувала (у 2016-2018 роках) даний індекс, формуючи за його врахуванням тарифи на електроенергію.

Вже не один раз питання української ситуації дефіциту вугілля, міжнародних індексів вугілля, транспортних умов доставки ставало предметом дослідження відомих авторитетних міжнародних компаній. Практично всі подібні організації сходяться у тому, що формула «Роттердам плюс» була оптимальним законним рішенням в умовах ситуації кризи із поставками вугілля та наявного дефіциту. Одне із таких досліджень провела міжнародна експертна організація IHS Markit.

Після багаторічних дискусій всередині України щодо питання так званої формули «Роттердам плюс» можна також зробити однозначний висновок, що проблема встановлення об’єктивної ринкової ціни на енергетичне вугілля була більше надуманою. Адже вугілля є звичайним товаром, яке повсюдно та широко торгується у світі. Найбільш простим способом визначення ціни для України стала прив’язка ціни до індексу у північно-західній Європі. Не дивно, що міжнародні організації вважають доречним використання методики імпортного паритету, зокрема, прив’язки до індексу АРІ2. Саме АРІ2 став базовим індексом і прийнятним механізмом, який використовує Україна, включаючи вартість доставки із Роттердаму

Вивчали подібні дослідження чи не вивчали у НАБУ і САП – не знаю. Але сумніваюсь, що десь у надрах цих антикоруційних структур сховалися законоспіровані знані спеціалісти світового ринку вугілля, що можуть обгрунтувати свою критику методики розрахунку вартості вугілля на основі індексу API2.

Також варто згадати, що практично всі західно-європейські країни використовують ринкове ціноутворення на вугілля саме на базі індексу API2. Це пояснюється тим, що індекс API2 є прозорим, публічним і зрозумілим для учасників ринку.

Безсумнівним також є визнаний фактор дефіциту вугілля в Україні. За п’ять років періодичних кризи із поставками вугілля в Україні переконалися, що ринок вугілля марки А (антрацит) є обмеженим. І часто навіть в умовах ринку було неможливо знайти антрацит по прийнятній ціні. Тобто, дефіцит антрациту є не лише в Україні, а й у світі. Відповідно, встановлення за допомогою індексу прогнозованої ціни на вугілля дозволило Україні не переплачувати за вугілля, а купувати його по оптимальній ціні.

Окремо варто зупинитися на питанні доставки вугілля.

Це той самий «плюс», який і збурив уми та породив фантастичні історії політиків і активістів про те, що мовляв не потрібно платити за доставку. Звідси також «ростуть ноги» і чудних ідей про так званий «Роттердам мінус». У такому випадку імпортер вугілля має собі у збиток привезти вугілля, бо доставка була би «поза законом». Практично всі міжнародні організації поділяють позицію щодо включення у ціну вугілля транспортних затрат.

Водночас, українська ситуація особлива. Адже на сьогодні немає фактичних цін доставки енергетичного вугілля в Україну. Це означає, що вартість його доставки може бути тільки оціночною. Якщо ж спробувати порахувати доставку по ціні за умовами FOB до порту Південний, то оплата фрахту буде зростати. Такий негативний вплив будуть здійснювати азійські ринки торгівлі вугіллям.

Міжнародні дослідницькі інституції не ставлять під сумнів методику імпортного паритету для визначення вартості вугілля в Україні, оскільки вона відповідає міжнародним стандартам. Тим паче, у ситуації, коли внутрішній видобуток вугілля в Україні не покриває потреб ТЕС. Але як бачимо у НАБУ вперто так не вважають.

Іще раз варто сказати, що шановні детективи НАБУ забули, як у 2014-2015 роках через нестачу вугілля перманентно відключали світло. Забули й про те, що для заповнення складів ТЕС вугіллям треба було зробити так, щоб його ціна була економічно обґрунтованою, й саме для цього ввели об’єктивний ринковий індикатор. Але, добре було, якби детективи використовували базові економічні знання. Бо диву даєшся, коли НАБУ кидає звинувачення – мовляв, не має документальних доказів, що вугілля привозили з Роттердаму. Однак, будь-кому, хто цікавився темою, відомо, що «Роттердам+» є бенчмарком, тобто ціновим орієнтиром, причому, орієнтиром загальновизнаним. Відповідно, дослідження ринку вугілля України, яке проводили різні міжнародні організації, це ще одне підтвердження або некомпетентності НАБУ, або політичної заангажованості, або обох цих факторів одночасно.

Адже ніхто возити вугілля саме з Роттердаму не планував. Якщо маркерний сорт усієї російської нафти називається Urals, то зовсім необов’язково, що вона добувається на Уралі – вона може бути хоч з Західного Сибіру, хоч з Сахаліну, хоч з Заполяр’я. Хіба це складно зрозуміти?

Проте, чи не забагато я хочу від детективів, які в пояснювальній графіці до справи «Роттердам+» зазначили, що формула завдала збитків населенню. В той час, як тарифи для населення директивно встановлює НКРЕКП й вартість електроенергії для населення стабільна вже 2,5 роки.

Знову ж таки можна лише іще зауважити (якщо не брати до уваги версію елементарного зведення рахунків) про враження від цієї справи: це «розслідування» має на меті суто продемонструвати важливість такого органу, як НАБУ в очах нової влади. Однак, за таких дитячих помилок, які припускаються детективи НАБУ, скоріше за все результат буде прямо протилежний.

До речі, Секретаріат Європейського енергетичного співтовариства у вересні минулого року прямо закликав Україну орієнтуватися в тарифній політиці на європейські.