Пофарбований Лис:як колишній регіонал Валерій Колюх став ЗЕленим НЕслугою народу

Невеличка історія про одного хитрого лиса із 92 округу

Як ви вже напевно здогадалися, мова у цій реальній історії піде не про повчальну дитячу казочку, а про цілком справжню історію із нашого сумного життя. А сумне воно тому, що незважаючи на 5 років боротьби після Революції Гідності та люстрації, колишні «біло-сині» регіонали знову, як чума, лізуть у головний орган, що приймає закони в нашій державі. 

Ті самі, які регулюють наше з Вами життя, роблячи його, або краще, або – як це буває найчастіше – гірше. І лізуть вони не тільки самі, але і ще своїх посіпак туди підсилають. Ось про одного із таких і піде сьогодні мова. Знайомтесь – Колюх Валерій Вікторович, кандидат від партії «Слуга народу», помічник депутатів-регіоналів Сівковича, Олійника та Онищенка. Ось посилання - .

Хоча, кажуть, гарний викладач Київського національного університету імені Тараса Шевченка, але про його викладацьку діяльність згодом.

З чого ж почався творчий шлях майбутнього слуги народу? З того, що працював він близьким помічником, як каже сам Валерій Вікторович –  лише юристом, у Володимира Сівковича. Одіозний Сівкович, який вчився на юриста в одному університеті з Колюхом та служив в КГБ разом з Путіним, отримав найбільшої могутності у 2010 році, коли став віце-прем’єром в уряді Миколи Азарова. Разом із ним вознісся і Валерій Вікторович. Але через державний переворот Януковича та повернення до президентсько-парламентської республіки, та особистий конфлікт Сівковича (і його шефа Клюева) з більш впливовою групою Льовочкіна, змістився до завідувача РНБО. Посада не така поважна, але не менш прибуткова.

Перші роки все було добре: грабіжницькі закони розроблялися, приймалися, гроші з карману простих українців перетікали у кишеню Регіоналів. Перетікали настільки добре, що навіть новоявленому «слузі народу» вистачило на купівлю квартири в одному із найпрестижніших районів столиці.

Але після розгону студентів на Майдані та втечі патрона, життя скромного викладача київського університету повинно було сильно ускладнитися. Але замість цього, новий Міністр екології та природних ресурсів України Ігор Шевченко вносить кандидатуру Колюха на посаду голови Державного агентства по управляння зоною відчуження, щорічно на яку видаляється близько одного мільярда гривень – суми, що вистачить на півмільйона мінімальних пенсій в Україні!

Логічно постає питання – а я як таке могло статися, що близький соратник регіонала-втікача Сівковича став кандидатом на посаду голови великого державного агентства? Відповідь дуже проста – новий покровитель, ще поки не втікач – Олександр Онищенко.

Всі пам’ятають скандал, коли вже після втечі за кордон, Олександр Онищенко зізнався, що викупив квоту по міністерству екології у Юлії Тимошенко та назначив туди свою людину. Ось вона і продвигала Колюха у керівники.

Але це не так важливо, адже стати головою, у Валерія Вікторовича, все ж таки, не вийшло. Та помічником Онищенка він залишився, та ще і отримував непогану заробітну платню – близько сімдесяти тисяч гривень, прямо із кишень платників податків (простих українців). Це відбувалось навіть тоді, коли Онищенко перестав виконувати свої депутатські обов’язки. Ось вам фотодоказ.

Тут чітко видно, що Колюх, працював майже кожен день по вісім годин впродовж робочої неділі цілий місяць, а Онищенко нараховував йому за це заробітню платню. І це дуже дивно, адже в цей час Колюх повинен був читати лекції та семінари в університеті імені Тараса Шевченка. І сам Валерій Вікторович заявляє на своїй сторінці в ФБ, що «працював помічником за сумісництвом у вільний від основної, викладацької діяльності, час». Стає незрозумілим як, після 8-годинного робочого дня в Верховній Раді, Колюх працював викладачем?

Але ясно одне: він, або прогулював роботу викладачем і дарма отримував заробітну плату в університеті, чи дарма отримував гроші за роботу помічником нардепа. Але ми з вами знаємо, що гроші він отримував в обох місцях, і все з кишень платників податків – простих, пересічних українців.

Ніхто вже не пам’ятає, але було ще невдале, технічне балотування у 2014 році по тому ж 92 округу в Раду. Тоді наш герой йшов як самовисуванець, застосовуючи нічим не підкріплені, пусті популістські гасла.

Зараз, у 2019 році з ідентичною програмою на 92 окрузі балотується нікому не відомий Михайло Коваль. Нікому, крім Валерія Вікторовича. Про такі дивовижні збіги пише навіть портал ЧЕСНО.

В 2015 року Валерій Колюх балотувався у Київську раду від партії Батьківщина.

І всього через чотири роки, якимось дивним чином, усіма обраний президент Володимир Зеленський надає підтримку цій людині, хоча зараз Колюх є членом правління громадської спілки "УКРАЇНСЬКА НАФТОГАЗОВА АСОЦІАЦІЯ", яка просуває газові схеми Онищенка

Незрозуміло, чому і як, цю людину пофарбували у зелене та допустили балотуватися на 92 окрузі. Невже не було достойніших? Але скільки лиса не фарбуй, він усе одно залишається лисом, злодієм, помічником людини, яка організувала  побиття студентів на майдані. А потім спокійно перейшла у помічники до людини, яка перепродавала українцям газ втричі дорожче. Бачите у платіжках  кругленьку суму за газ, на яку уходить значна частина вашого заробітку? Можете при зустрічі подякувати Валерію Вікторовичу.

А що залишається нам? А нам зостається лише 21 червня, коли прийдемо на виборчу дільницю, отримаємо бюлетень у руки та будемо думати за кого віддати свій голос – віддати його за будь-кого, але тільки не за фарбованого лиса – Валерія Вікторовича Колюха. Коли країна змінюється на краще, в ній не має місце тим, хто спекулює на відкритих та щирих серцях!