Катерина Одарченко про результати, причини та наслідки виборів

Про компанії кандидатів у Президенти та попередній досвід

Вибори минулих років показали, що молоді виборці не охоче приймають участь у виборах. Проте,  така підтримка Зеленського серед молоді була неочікуваною для багатьох кандидатів у Президенти.

Якщо поглянути на активність виборців, то піки явки - це вечір, коли зручно було голосувати молодій аудиторії та висока явка по містах, хоча зазвичай у селех голосують більш охоче.  Така ситуація пояснюється не стільки цікавістю до  Зеленського, скільки велечезним антирейтингом влади і низькою якістю системи державного управління та державних інститутів.

Це є великою проблемою, адже антидержавницькі  настрої  у країнах з низьким рівнем демократії не призводять до покращень.  Неповага до посадовців та політиків, коли можна з екрану телевізору заявити , що всіх депутатів потрібно розстріляти і це викликає прихильність – це погано. Адже в той самий час всі розуміють, що це злочин.

Компанія Зеленського побудована на тісній роботі з фокус групами, які тестувалися на  герою серіалу «Слуга Народу».  Слова якими люди описують своє відношення до політики та якими говорив президент Голобородько – зараз говорить Володимир Зеленський, адже вони зрозумілі людям та повторюють їх власні. Тому це дало вражаючі результати.

У Тимошенко компанія була надто складною.  Поняття  «нової конституції», «економічного курсу» – це фундаментальні речі, важкі для розуміння звичайної людини та  середньостатистичного виборця. 

А їх деталізація в програмі та обговорення на конференціях сприяло залученню лише «професійного» виборця.  Адже щоб обговорювати зміну системи державного управління,  володіти загальними знаннями-недостатньо.

Нажаль, в Українських реаліях  популярності та підтримки  знаходять  проекти, такі як у Володимира Зеленського, а по хорошому у процесі  державотворення повинна бути створена політична сила, яка пише програму , набирає зрозумілих та компетентних людей по всіх векторах державної діяльності, а аж потім іде на місцеві вибори і після цього на президентські. Це логічний шлях розвитку будь-якої нової політичної сили.

Таким проектом  на попередніх виборах був «Укроп» - він мав лише один напрям фінансування, тому швидко змарнів, разом з зміною політичних настроїв, хоча і мав помітну підтримку спочатку. Ще успішнішим проектом був «Народний фронт» , який мав якісну рекламну підтримку, нові обличчя, але зараз має нульові рейтинги, з тих самих причин.

Тому свідомим людям потрібна відповідь на питання « А яким чином?»,  адже образ за який голосує населення щороку  – це мотиватор щоб  обрати і довіритися певному кандидатові чи силі, а відповідь на питання «яким чином?» може викликати багато труднощів у команди Зеленського.

І хоч є передумови проведення цивілізованих виборів, коли формування електоральних настроїв  невизначеного населення проходить під впливом дебатів основних суперників. Сеодно залишаються невирішені питання, адже для вдалих дебатів потрібне професійне розуміння того, як відбуваються державні процеси з обох сторін. Тому такі дебати навряд можуть бути успішними для формування елкторальних настроїв.

Навть якщо вони відбудуться, то швидше за все не в тому форматі, який пропонує Перший національний,  томущо туди приходять компетентні експерти і відповідати на їх питання обом кандидатам буде досить складно. Зеленському- через відсутність досвіду, адже одна справа тримати аудиторію акторською роботою, а інша – робота з аргументами. Порошенко – через погані дебатерські навички.

Компанія Петра Порошенка будувалася на досягненнях за часи його президенства.  Проте за це й же час відбулася зневіра думаючого населення, що голосувало за Петра Олексійовича. Після «Революції Гідності» очікували реформи,  які б викликали якісну зміну системи державного управління. Проте вплив на генерального прокурора та  силові служби з боку адміністрації презедента – це радянські методи, яких хотіли позбутися.

Опитування міжнародного Республіканського Інститут (IRI) показали, що реформи розуміють всього 30% населення України, тому така низька залученість населення є поганим показником для України.

Про формування електоральних настроїв у першому та другому турі.

Володимир Зеленський у другому турі Президентських виборів повинен знайти підхід до виборців Тимошенко, Бойка та Гриценка. Не дивлячись на те, що він має сильний формуючий вплив на свій електорат через інтернет,  технології першого туру не дадуть можливості залучити електорат попередніх конкурентів .  Тому виборці Тимошенко, Бойка, Гриценка будуть думати над зрозумілим але поганим Порошенком або повністю незрозумілим Зеленським.Це призведе до  нижчої явки, адже багато виборців не бачитимуть свого кандидата. Тому Зеленському буде важко за 10 днів залучити виборців, яким потрібна програма, а не інтернет .

У Бойка феноменально хороший результат на виборах з його не яскравою компанією. Його виборців не засмутив той факт, що Бойко на передодні виборів літав до Москви. Це може говорити про те, що є частина людей, які й досі орієнтовані на дружбу з Росією, тому у другому турі комусь із кандидатів для залучення його електорату доведеться змінити риторику.

Тимошенко їздила по всіх регіонах, по селеха і містах, презентувала програми різним цільовим аудиторіям і це виявилося надто складно, а Бойко, який грає на мотиві «Я домовлюся з Росією» має дуже непоганий результат,  який трохи менший за результати Тимошенко.

Ці факти показують нестабільність українського виборця, що ми не сформували Українську національну ідею, чітку національну ідентичність розуміння нашої економічної мети в глобальному економічному просторі.

У Зеленського також не стабільний виборець – це протест проти існуючої системи. Єдина причина чому цей «протест проти системи» не пішов на користь Гриценка – це впізнаваність Зеленського.

У електоральних вподобаннях існує два  дискурси «Нові-Старі» та «Сильні-Слабкі».

У всіх є думка, що нові люди сформують нові правила гри, хоча у політичних концепціях та філософських навпаки: правильні закони формують правильних людей. Велика підтримка Сакашвілі цьому приклад, його висока впізнаваність так як і Зекленського разом з його сценічним образом мали в певний момент часу велику підтримку, але це була емоційна підтримка. Соцопитування показували,  якщо Зеленський зніметься з виборів першого туру, то його електорат розподілиться між всім кандидатам, які не мають нічого спільного.

Що команда Гриценка зробила не так?

Це був Єдиний кандидат від демократичних сил, він один з не багатьох хто показав частину своєї команди на ключові посади і це не вплинуло на результат, тому що у Гриценка основна проблема виборчої компанії – організація штабу та пошуки компетентних людей та різних джерел фінансування.

Взагалі у будь-якому штабі є декілька векторів : 1) організаційни та ресурсний; 2) інформаційний; 3)»польовий» вектор;

Гриценко ж сам хотів керувати штабом та формував ситуативні партнерства, через це він був не зрозумілий для багатьох інвесторів.

У Гриценка виборець, який обирає по написаній програмі та хоче зрозумілого аргументованого результату. Тому заяви Гриценка про склад своєї команди (Давід Сакварелідзе, Заліщук Світлана та «Молоді реформатори») могли спричинити нижчу підтримку, адже ці імена були не зрозумілі багатьом прихильникам Гриценка, які були досить нішевими але хотіли розібратися.  У той же час виборці Зеленського взагалі  не звернули увагу на прізвише Абромавічуса  в команді Зеленського.

Інша велика проблема Гриценка , що його сприймають як слабкого політика, хоча він позиціонує себе як спеціаліст в обороні. Крім того він позбавлений пасіонарності,-можливості запалювати населення на мітингах та по ТВ. Тому все це,  разом з мінімальними ресурсами  та слабкою польовою структурою мають такі результати і є наслідком поганої організаційної структури.

Зеленському потрібно представити в другому турі сильну команду фахівців по кожному напрямі , тоді він зможе перетягти голоси виборців які підтримували інших кандидатів. Проте він має і іншу проблему - забезпечити людьми виборчий процес: спостерігачів, членів комісії, мобільних груп. Тому він буде змушений звернутися до інших партійних організацій за підтримкою.

Цікавим кандидатом був Смішко:  пізно з’явився у виборчих перегонах , не робив особливих заяв, має зрозумілу біографію і досвід, але найбільший плюс у його компанії – це підтримка лідерів думок ( Гордон, Бацман, комаровський….) вони постійно підвищували інтерес до його кандидатури та багатьох телеканалах.

В цьому проблеми населення України.  Всі хочуть закінчення конфлікту на сході, а голосують за кандидата, який не має досвіду і бачення міжнародних перемовин у таких справах. Смішко в деяких аспектах відповідає на цей запит І такий стрімкий старт у президентських перегонах дасть можливість йому вибудувати команди в регіонах, знайти фінансування, залучити прихильників та зайнятися створенням нової політичної сили на наступні 10-20 років.

Не можна не згадати про Юрія Тимошенка, який потрапив в десятку лідерів. Він явний технічний кандидат, роботою якого було випадкове перетягування голосів від Юлії Тимошенко та  під час підрахунку голосів  могло виникнути питання в яку стопку класти бюлетені.

Такий досвід в політичних компаніях формує нігілістичне відношення до виборів. Якщо законодавчо такі технології  дозволяються, так само як і технічні партії – це може призвести до погіршення загальної ситуації на майбутніх виборах і ще більш нігілістичного ставлення до кандидатів.