PR-технології у виборчих процесах і не тільки..

28 березня 2019, 22:57
Власник сторінки
Брендмейкер, релайтер, политбрендолог
0
44
PR-технології у виборчих процесах і не тільки..

Сьогодні про використання PR-технологій як важливої складової виборчого процесу в Україні не говорить тільки лінивий…

…Сьогодні про використання PR-технологій як важливої складової виборчого процесу в Україні не говорить тільки лінивий… Десятки експертів і тисячі квазі-експертів у жвавих дискусіях, а частіше у карнавальних ток-шоу, обговорюють дієвість чи неспроможність політтехнологів, які «обслуговують» претендентів на президентське крісло. Із репозиторію пам’яті мимоволі дістаються файли, в яких зберігається все те, що маркіроване грифом «політична психологія». Дипломна робота на тему: «Взаємозв’язок ціннісно-мотиваційної сфери виборців з довірою до політичного лідера партії» − не тільки документ, який легітимізував твою другу вищу освіту в свій час, а і результат власного дослідження на емпіричному та теоретичному рівнях, який і сьогодні допомагає у повсякденній роботі. Тому дозволю собі артикулювати думки з приводу використання PR-технологій у виборчих процесах і не тільки про це…
При побудові образу політичного лідера технологічно важливо враховувати фактори, які можуть мати місце. По-перше, псевдовідповідальність: від політичних лідерів вимагається прийняття відповідальних рішень в умовах невизначеності. Тому політик іноді несвідомо використовує прийом оберненого делегування відповідальності тим, хто призначив або обрав його на відповідну посаду. І до сьогодні однією з невирішених проблем політичного життя України лишається відповідальність тих. кого обрали перед виборцями.
По-друге, некомпетентність: компетентність політичного лідера – це акумульований і усвідомлений досвід. Її необхідно доводити на раціональному рівні, на рівні свідомості як кандидата, так і виборців. Політичний лідер мусить відповідати „громадській думці” (державно-правовій фікції – за визначенням Ю. Хабермаса).
По-третє, псевдохаризматичність: політичні лідери, що досягли певних успіхів завдяки особистісному впливу, легко йдуть на те, щоб оголосити свої досягнення результатом харизми. Тобто, харизматичний лідер впливає на своїх послідовників ірраціональним шляхом. Уміло організовані мітинги та зустрічі з виборцями включають механізм психічної індукції, коли громадськість у часових межах заданої програми сприймає і репродукує ті політичні істини, які виголошує лідер. На суб’єктивному рівні феномен цієї помилки виявляється так, що з мітингу політичний лідер іде з повною переконаністю, що він має нових послідовників, оскільки бачив це на власні очі. Натомість послідовники, позбавляючись гіпнозу штучно створеної ситуації, залишаються з приємними враженнями від зустрічі. Але із своїми переконаннями.
Харизма – це здатність впливати на інших людей, на їхні рішення, вести їх за собою. Це набір комунікативних навичок людини, яка вибудовує систему взаємовідносин так, що громадськість кориться їй беззаперечно.
PR-діяльність при створенні образу кандидата в депутати, мери, президенти має спрямовуватися на переконання електорату в тому, що саме ця людина, хоча вона є такою ж, як усі ми, є найкращою, винятковою, здатною зробити для нас те, що ми самі зробити неспроможні. Так виникає принцип, побудований на ідеї харизми виняткової особи, спроможної на подвиг заради людства.
Багато вчених вважає, що харизма – це певна вроджена властивість, притаманна небагатьом. Її не можна набути шляхом тренування. На думку психолога О. Покальчука, харизматичний лідер – антитехнологічний, він приймає рішення миттєво, принаймні ніхто, а часто і він сам, не може пояснити логіку своїх висновків.
У масовій свідомості наявна багатовимірна система еталонних типів політичних лідерів, яку в науковій літературі представляють як імпліцитні (глибоко приховані, неявні) типології політичних лідерів. Ця система задається низкою певних оцінних критеріїв, якими керуються свідомо чи опосередковано під час сприйняття (чи несприйняття) й категоризації політичних лідерів. Найбільш узагальненими вимірами є критерії „свої – чужі” та „викликають довіру – не викликають довіри” (єдність когнітивного та емоційного компонентів). Найчастіше в якості класифікаційних критеріїв під час свідомого розподілу політичних лідерів на групи громадськість використовує, в першу чергу, ділові та особистісні характеристики політиків. Серед прихованих же класифікацій переважають емоційно-оцінні ставлення, а також ті, що побудовані за принципом „погане – ще гірше” (або: „всі однаково погані”).
Спробую виокремити найхарактерніші риси, якими необхідно володіти, аби громадськість сприймала політика саме як лідера:
1) відповідальність, яка виявляється, у першу чергу, в нестандартних ситуаціях, котрі потребують нетипових творчих рішень. Такі рішення, як правило, завжди ризиковані і вимагають певних жертв; важливо вміти відповідати за свої результати і прагнути бачити кращі результати у своєї команди;
2) ставлення до громадськості та вміння вибудовувати ефективне діалогове спілкування з нею;
3) динамізм: майстерності лідерства у довгостроковому варіанті можна досягти шляхом постійних інновацій, змін. Лідери – це категорія людей, що рухається вперед швидше за інших. Найголовнішою ознакою, за якою можна виокремити політичного лідера із загалу, є його інноваційність, тобто здатність постійно продукувати нові ідеї (або їх комбінувати і вдосконалювати). 
4) особистісні якості: крім вроджених це – досвід, сміливість, впевненість в собі, уміння впливати на інших. У більшості випадків авторитет формується їх діями, здатністю робити кроки, які іншим не під силу. 
Безумовно, перелічені якості нерозривно пов’язані між собою і проявляються у лідерів різною мірою… 
P.S. … Проблема політичного лідерства є багаторівневою і багатовимірною. Лише застосування комплексу методів дослідження визначає творчий процес лідерства, що залежить від рівня розвитку суспільства, політичної культури і національних традицій. Сучасний політик повинен уміти вписуватися в нові контексти й ситуації, природа яких діалогічна. Готовність до живого спілкування в нових умовах, бажання слухати і чути, знати, чого громадськість чекає від політиків, є свідченням перспективності політичного лідера. І в цьому контексті має розгортатися PR-діяльність…
P.P.S. …Чи знайшла особисто я у списку із 39 претендентів на президентське крісло лідера(ку), у Modus (i) Vivendi якого(ї) проглядаються згадані вище явище?... Моя відповідь: «Так»… І це буде мій вибір… суб'єктивний…
…Якщо об’єктивно, то з точки зору історичного досвіду, нашій країні потрібен харизматичний лідер. Український менталітет такий, що ми досі шкодуємо за сильним лідером, здатним вивести країну з кризи. Окрім того, лідер має бути системним (наявність лідерських якостей, ідеології та команди)…
…Ще М. Вебер вказував на три вирішальні і обов’язкові якості для лідера, які не втратили своєї актуальності й нині: відданість справі (готовність на самопожертву), почуття відповідальності та окомір (здатність внутрішньо зібрано і спокійно аналізувати реальні обставини, відчувати політичний час)… Ще є час ПОДУМАТИ… І не тільки тому, що з’явилися «візуально-вербальні імперативи», які закликають думати… І не тому, що хтось поруч каже: «думаЮ»… А тому, що варто пам’ятати: ти людина, не лише Homo Sapiens, Homo Politicus, а ще Homo Cogitus…
© Vilena V Voronova

Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
РОЗДІЛ: Новости политики
ТЕГИ: Выборы Президента Украины 2019 новости,Выборы,пиар,политика,вибори
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.