Зрада чи перемога?

ЦВК нарешті роз’яснила як застосовувати положення частини шостої статті 64-ї Закону України «Про вибори Президента України», у якій йдеться про обмеження щодо ведення передвиборної агітації.

Вистачає тих, хто зустрів це роз’яснення словом «перемога», маючи на увазі насамперед те, що ЦВК авторитетно підтвердила, що «залучення виборців до безпосереднього здійснення заходів передвиборної агітації відповідно до законодавства про вибори можливе лише на безоплатній основі».

Але не бракує і тих, у кого є, принаймні, особисті підстави говорити про «зраду», і згадувати досвід минулих виборів, коли з оплати праці агітаторів, довірених осіб, членів виборчих комісій та спостерігачів ніхто великої проблеми не робив, а також поліцейськими протоколами та адміністративними і кримінальними справами кожного дня не погрожував.

Добре, що ЦВК нагадала тим, хто останнім часом активно тиражує такі погрози, що, по-перше, «участь виборців у здійсненні передвиборної агітації, в тому числі на основі безоплатних договорів на її проведення, є гарантованим Конституцією України правом і не може бути обмежена», по-друге, що «громадяни України мають право вільно і всебічно обговорювати передвиборні програми кандидатів на пост Президента України, політичні, ділові та особисті якості кандидатів, вести агітацію за або проти кандидатів», і, по-третє, що «для встановлення факту підкупу виборця у справах як кримінального, так і адміністративного провадження має бути досліджено і встановлено, чи мали місце заклики або пропозиції голосувати за або не голосувати за певного кандидата або згадування його імені».

Ще краще, що в ЦВК підтвердили дозвіл штабам кандидатів відшкодовувати агітаторам витрати на телефонні послуги, проїзд, харчування, проживання тощо. Це має хоч якось полегшити роботу тих, хто готовий кожного дня агітувати за свого кандидата.

Вказали в ЦВК і на деякі інші можливості для агітаторів офіційно отримати копійчину. Як засвідчують ці роз’яснення, послуги з організації проведення передвиборної агітації кандидатам на пост Президента України за рахунок коштів їх виборчих фондів можуть надаватись юридичними особами. А предметом договору з юридичною особою, окрім безпосередньо виготовлення матеріалів передвиборної агітації та надання різного роду послуг, а саме – транспортних, послуг зв’язку, оренди приміщень, розміщення реклами тощо, можуть бути й «інші витрати на передвиборну агітацію». А це і розповсюдження виборчих листівок, плакатів та інших друкованих агітаційних матеріалів чи друкованих видань, і проведення мітингів, пікетів, концертів чи інших публічних заходів за підтримки кандидата.

Тобто нехай не штаб кандидата, а якась компанія, у якої є договір зі штабом, може наймати агітаторів і поширювати виборчі листівки та спецвипуски агітаційних друкованих видань.

Правда, при цьому тим, хто буде стояти в агітаційних палатках, мабуть, краще роздавати листівки мовчки або, принаймні, без закликів голосувати за свого кандидата. Бо хтось з симпатиків іншого кандидата може почути та зателефонувати в поліцію. І потім пояснюй цим людям при виконанні, що за поширення агітаційної продукції їм платять, а за щирі слова на підтримку свого кандидата – ні. Тим більше, якщо поліцейським, наприклад, з Києва може надійти чітка вказівка щодо того, прихильників якого саме кандидата за підкуп варто особливо активно перевіряти та контролювати.