5 років після Революції гідності: країна змінилась, МВС – ні

Після розстрілу Небесної сотні в лютому 2014 року здавалося, що вся структура МВС буде оновлена, а образ правоохоронця як костолома в погонах піде на смітник історії. Минуло 5 років. Чому костоломи при ділі?

Революція Гідності змінила не лише суспільство, але й політичні тренди. Зрештою, вистражданий Євромайданом курс вже закріплено в Конституції України. І тільки міліція, змінивши вивіску, дуже швидко забула про європейські стандарти роботи. Хоча кредит довіри до нової поліції та безпосередньо очільника МВС був колосальний. Однак численні скандали досить швидко розставив крапки над «і». Пріоритети виявилися старими.

Усі подальші процеси у МВС лише доводили, що «нова мітла» не здатна мести по-новому.

По-перше, всі останні роки тривало успішне повернення на роботу багатьох старих керівних кадрів, що працювали на придушення Майдану. Той поновився, той уникнув суду, той виявився незамінним фахівцем.

По-друге, відбувалося відбілювання силових підрозділів, типу «Беркуту», працівники яких безпосередньо калічили та вбивали мітингувальників. Ті «беркутівці», що не втекли в окупований Крим або Росію, переважно уникли відповідальності й успішно пройшли переатестацію. Більше того, якщо вірити міністру, вони теж у нас великі патріоти.

По-третє, відповідальність не понесли ті правоохоронці, що підігрували сепаратистським заколотам на Донбасі й в Одесі. Багато хто і на підвищення пішов.

Що ж, які кадри – такий і стиль роботи. Поки міністр внутрішніх справ переймається блогерством, поліція поступово стає в Україні не гарантом безпеки громадянина, а загрозою їй. Недавні події та Контрактовій площі та побиття активістів у Подільському відділку поліції міста Києва – тому доказ.

І причини реставрації системи, яку по-іншому, ніж «ментура» і не назвеш, на жаль, до болю зрозумілі. Наближаються вибори, в яких структури МВС навряд чи будуть безпристрасно стежити за дотриманням законності. Вони вже з головою у грі. А для брудної роботи потрібні брудні руки. Багато брудних рук. Саме тому робиться ставка на дискредитованих працівників, чий професійний шлях відображений у кримінальних справах, не доведених до кінця.

Спочатку «відмазати» від в’язниці, потім – використовувати як заманеться. Опора на «зашкварених» – старий принцип роботи органів влади, які втратили довіру суспільства. А під час виборів така ситуація – без перебільшення, загроза національній безпеці.