Якісна освіта – право кожного!

Найголовнішим правом людини - є його право на життя і прожити його потрібно гідно: без приниження гідності та з можливістю вільно обирати для себе рівень освіти та фах, місце роботи та рівень життя.

Однак, у нашій країні, вже на питанні «освіта» існують проблеми.

Для подальшого розвитку та становлення України потрібні молоді, завзяті, креативні громадяни. У формуванні таких громадян, одну з найважливіших ролей, грає шкільна освіта.

У ст. 53 Конституції України передбачено державою забезпечення та доступність безоплатної освіти. Але в умовах економічної кризи та в умовах війни, очевидно, що у держави багато нових викликів. Однак не варто забувати про основне – освіту, адже, за таких умов, вже у недалекому майбутньому, висококваліфіковані кадри мігрують за кордон, а всі інші – будуть «підіймати» країну.

Проведення єдиної, на сьогодні, успішної реформи – децентралізації, несе за собою і один негативний чинник. Це закриття шкіл.

З економічної точки зору, це цілком логічно. Адже у класах сільської місцевості щорічний недобір учнів. Зведення класів, де навчаються діти різного віку, ведуть до погіршення якості шкільної освіти. Більш доцільно укрупнити школи центрів ОТГ, у так звані опорні школи, та перевести школярів туди. До того ж, існує урядова програма «Шкільний автобус», у рамках якої, вирішується проблема з проїздом школярів. Все начебто логічно та реально.

Та чи не так.

Минулої зими, мешканці с. Ваці, що на Полтавщині, скаржились на несправність шкільного автобусу. Справа у тім, що через відсутність якісного сполучення між селами, засніженість доріг та високою зношеністю автотранспорту, він часто був несправним, а віт так, діти не потрапляли на заняття. І така ситуація далеко непоодинока на Полтавщині.

У бюджет 2018 р. було закладено 200 млн. грн. на придбання шкільних автобусів для опорних шкіл України. Маю надію, що ці кошти матимуть дійсно цільове направлення, а діти – якісну шкільну освіту, яка допоможе учням увійти у доросле життя зрілими та свідомими громадянами.

Не більш втішливою є ситуація з пільговими місцями у ВНЗ. Щорічно державне замовлення зменшується, а кількість місць для уразливих верств населення «врізається». Чисельність студентів з інвалідністю у вишах протягом останніх 4 років постійно скорочується - з 20 тис осіб в 2013 р. до 13 тис осіб в 2017.

І така тенденція не через відсутність бажання навчатись, а через обмеженість можливостей здобути вищу освіту. І до того ж, майже скрізь, основним критерієм для працевлаштування є наявність диплома про вищу освіту, який окрім співбесіди більше ніде застосованим не буде. Таким чином, в Україна доволі високий рівень безробітних людей з обмеженими можливостями, які б могли працювати на користь країни та задовольняти свої потреби самостійно, а не чекаючи «подачки» від держави.

Тому, щоб відчувати себе повноправними громадянами України, необхідно знати і поважати наші закони і, безсумнівно, дотримуватися їх.

У правовій державі, захищати права людини повинна держава та її закони. Але як би не було парадоксально, людям часто доводиться захищати себе саме від деяких нормативних актів, які не завжди відповідають інтересам більшості.

Кожен з нас повинен стежити чи не порушуються його права і свободи, і звичайно, відстоювати їх, і головне - поважати права інших не менш, ніж свої власні. Тоді наша держава і справді зможе називатися правовою.