Децентралізація влади проголошувалась та проголошується як одна з найуспішніших реформ. Ця реформа передбачає подолання викликів, що стоять перед країною, зокрема: залежність регіонів від центру; інфр

За чотири року впровадження реформи, громади показали швидкі темпи росту, розвивають інфраструктуру, ремонтують дороги, школи, дитячі садки, будуть центри надання  адміністративних послуг.

Не дивлячись на те, що реформа досить активно почала впроваджуватись, але, наразі, вона загальмувалась. Основною перепоною у децентралізації став парламент - він не встигає приймати своєчасно необхідні закони. Чи випадково?

Не забувають вставлять «палки в колеса» власне скептики реформи. На початку її старту вони були негативно налаштовані з приводу того, що будуть хоча б якісь результати, тому й мовчали, проголосували закони, думаючи, що децентралізація провалиться, як і більшість реформ в Україні, а перед виборчим періодом цей «провал» автоматично підніме рейтинг скептиків. Але сталося навпаки – вона успішно впроваджується і стало зрозуміло, що треба їй перешкоджати, бо якщо вона відбудеться та поглибиться, тоді «вороги самоврядування» (ті, хто зацікавлений у централізованому управлінні державою згори донизу) програють.

Хибною думкою є те, що люди на місцях гірші: менш чесні, менш освічені, менш відповідальні, аніж столичні чиновники. Гіршими від столичних чиновників вони можуть бути лише у плані корупції та лобіювання інтересів певних осіб.

Проблеми у громаді повинні вирішувати, безпосередньо, ті люди, які їх відчувають, вони й зацікавлені у тому, щоб зробити все якнайшвидше та найякісніше. Не може Київ вирішувати проблеми, наприклад, невеликого селища Полтавської області. Чим більшу кількість важливих і дійсно актуальних для людей питань буде виведено за межі політики, тим більше самі ж люди виграють.

На відміну від центральних очільників, місцеві мешканці справді хочуть розвивати свою громаду, а від так будуть шукати найкращі рішення, брати участь у міжнародних грантах, залучаючи інвестиції у громаду, а також здобувати нові знання та навички.

До того ж, самі мешканці будуть тиснути на нових очільників уже об’єднаної територіальної громади, щоб вони працювали відкрито, ефективно та професійно.

На мою думку, ні у якому разі не можна загальмовувати, а тим паче, припиняти реформу децентралізації. Маючи певні недоліки, нова система швидко почне сама себе вдосконалювати.

Сьогодні важливо створити сильне місцеве самоврядування як основу єдиної стабільної України, а решту питань (мовних, релігійних, культурних особливостей окремих територій) можна вирішувати поступово шляхом конструктивного політичного діалогу.

Для України спроможні громади – це шанс на економічний розвиток, а від так, можливість зупинити міграцію, побудувати нову країну.