Що чекає на вугільну галузь України?

Слухання мають стосуватися загальної проблематики державних шахт. Якщо узагальнити – будуть вони далі існувати чи ні.

У п’ятницю,19 жовтня, заплановані слухання комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу. Тема така загадкова, але актуальна: «Державний сектор вугільної промисловості на шляху до... Стратегічне бачення і бюджетний процес».

Що мали на увазі організатори слухань поставивши три крапки і залишивши порожнім «на шляху до…» - іще більше вносить неспокою навколо вугільної галузі. На шляху до Європи? То так і скажіть. Чи на шляху до приватизації? Тоді так і скажіть. Чи може на шляху до звільнення шахтарів? Ні, так політики не скажуть, бо страшно…

Водночас, у самій назві слухань вже прослідковується невпевненість комітету щодо майбутнього вугільної галузі. Закрадається думка, що це може перетворити хорошу і потрібну подію у чергове свято популізму, обговорення фантастичної і як завжди бездоказової псевдо-важливої теми формули «Роттердама». У такому випадку гріш ціна буде цим слуханням. А жаль. Не хочеться, щоб так було.

Хоча, особисто я не сумніваюсь, що депутати та їх «любі друзі» будуть говорити виключно про це чарівне для них слово «Роттердам». Адже для них це слово є бензином, на якому вони планують заїхати у новий парламент.

І реальні проблеми вугільної галузі їх не хвилюють. Хочеться помилятися.

Про що потрібно було би говорити на таких слуханнях? Ось приблизний список важливих і головних питань вугільної галузі (просто список – усі питання тут носять важливість №1).

1.    По-перше, назва слухань чітко передбачає, що слухання мають стосуватися загальної проблематики державних шахт. Якщо узагальнити – будуть вони далі існувати чи ні. Дійсно, який шлях вибере держава і як розпорядиться із своїми шахтами – від цього залежить як життя шахтарів і їх родин, міст і селищ, баланс вугілля для теплових електростанцій.

2.    По-друге, проблема боргів перед шахтарями державних шахт. Проблема, яка почала набирати свого масштабу у минулому році і триває увесь цей рік. Навіть не сумніваюсь, що в 2019 році є ризик, що питання «боргів» вийде з-під контролю уряду. Чим це загрожує? Напевно, протестами шахтарів. Показово, що навіть завдяки формулі «Роттердам» шахтарі не можуть отримати реальну ціну за свою продукцію. Оскільки їх вугілля ТЕС купують по ціні 2545 грн., а ринкова вартість вугілля (хоч у Роттердамі, хоч у портах Росії) – більше 100 дол. (2800 грн.). А середня собівартість видобутку вугілля державними шахтами вже зараз наближається до 4000 грн. (140 дол.). При цьому ціна вугілля по так званій формулі «Роттердам» у тарифі для ТЕС становить 83 долари за тонну. А не 110 дол як сьогодні є на світовому ринку.

3.    По-третє, питання приватизації шахт. Попри постійні заяви і наявність формальних планів приватизації шахт – процес стоїть на місці і перед виборами точно не зрушиться із місця. Хоча, для початку потрібно зрозуміти чи варто Україні продавати решту державного вугільного фонду? Що це дасть для енергобалансу вугілля?

4.    Четверта проблема – це закриття і ліквідація збиткових шахт. Аналогічна ситуація як і у випадку з приватизацією. І хоча міжнародні структури в Україні підганяють уряд розпочати процес ліквідації, але конкретного сформованого плану немає, що може породити стихійні, хаотичні процеси у ході ліквідації.

5.    П’ята проблема – соціальна робота із вивільненими шахтарями після ліквідації підприємств. А також ймовірного скорочення працівників після приватизації шахт. Хто буде нести відповідальність за соціальні наслідки, деградацію або дезадаптацію населення? Планів немає. Грошей немає.

6.    Шосте питання – необхідність збільшення видобутку вугілля. І це гостро стоїть не лише перед державними шахтами. За минулі роки видобуток енергетичного вугілля падає. Якщо порівняти 2015 рік (коли ситуація стабілізувалася), коли видобуток склав 4,79 млн. т. і прогнозний видобуток у 2018 році (3,75 млн. т), то помітне зниження рівно на 1 млн. т. Це більше 20%. Питання іще одне – що поставляти на ТЕС? Імпортне вугілля?

7.    Сьома проблема, власне, - це імпорт вугілля. Зростання залежності також катастрофічне. І чим менше вугілля видобувають державні шахти, то тим більшим буде імпорт вугілля. У 2017 році імпорт склав 5,88 млн. т. У 2018 році мінімальний прогноз щодо імпорту – 6,5 млн. т.

8.    Восьме питання – закріплення на урядовому рівні пріоритету розвитку газової групи вугілля як бази вугільних басейнів України. В іншому випадку імпорт буде далі негативно впливати на енергобаланс ТЕС України.

9.    Дев’яте питання – продовження роботи переведення блоків із антрациту на газову групу вугілля. Це пов’язане питання із збільшенням видобутку вугілля газової групи. Адже для чого у владі (уряд, парламент, президент) постійно протягом останніх років наголошували про необхідність заміни блоків антрациту на газову групу вугілля? От перевели блоки із антрациту на газове вугілля «Центренерго» і «ДТЕК». І тепер навіть «Донбасенерго» готові переводити. А де вони будуть брати вугілля газової групи? Саме тому потрібне рішення влади.

10.                   Десяте питання – приватизація «Центренерго». Це компанія, що є найбільшим державним споживачем імпортного вугілля. І потенційний інвестор має розуміти, де він буде брати вугілля, якщо мова йде про Україну.

Ні, я звичайно, вірю, що всі ці питання будуть обговоренні. Але чомусь гризе хробак сумніву і закрадається думка, що частина народних депутатів або активістів традиційно перетворять на «балаган» хорошу подію. І ми почуємо все, що вони думають чи то пак фантазують про «Роттердам», про НКРЕКП, про «Енергоатом» (до чого «Енергоатом»? та просто за компанію), про НАБУ і т. д.

А слухання дійсно могли би сформувати порядок денний і пропозиції, що вплинуть на майбутнє вугільної галузі України.