Власник сторінки
Управлінець та фінансист, голова Полтавської обласної організації політичної партії "ОСНОВА"
Конституція України. Стаття 5.
«Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами».
Однак ми, сьогодні,
високопосадовців та урядовців уособлюємо як щось особливе. У демократичному
суспільстві, про яке нам розповідають політики та ЗМІ, влада – це виконавчий
орган волі народу. Але реалії сьогодення протилежні. Сама демократична система в
Україні є вибором еліти і вибір у рамках демократичної системи здійснює еліта. І
неважливо, що якийсь відсоток виборців готовий розібратися у ситуації та
проголосувати проти переможця, визначеного елітою. Сьогодні, це нічого не
змінить, тому що перемога дістається тому, у кого більшість голосів, а
більшість – керована.
Тож, демократія в
Україні – це лише популістський слоган. Тому що у розвиненому суспільстві, демократія
– політичний режим, в основі якого лежить метод колективного прийняття рішень з
рівним впливом учасників на результат процесу або на його суттєві стадії. Одним
із методів колективного прийняття рішень є проведення референдумів.
На початку становлення
нашої країни, практика референдумів була вживаною. Власне завдяки їй ми і стали
незалежною країною.
1991 рік – референдум
щодо підтвердження Акту проголошення незалежності України, коли проголосувало
«за» незалежність 28, 8 млн осіб (90% від всіх голосуючих);
2000 рік –
референдум про дострокове припинення повноважень ВР, обмеження депутатської
недоторканності, скорочення чисельності ВР до 300 депутатів, про створення
двопалатного парламенту. На жаль, другий референдум не був реалізовувати, так
як у Верховній Раді не знайшлося 300 голосів для затвердження результатів
референдуму, хоча всі пункти отримали підтримку більшості. Власне, після
першого «провалу», проведення референдумів завершилось.
Закони та реформи повинні
бути для українців, а не над українцями, а від так, ми повинні брати
безпосередню участь у розбудові держави.
Однак, на законодавчому
рівні вага голосу українців не передбачена. Тому для реалізації багатьох
новацій, для перезавантаження всіх сфер життя суспільства і економіки, нам та
нашій державі потрібен Новий суспільний договір. Його положення повинні бути
закріплені у новій, Народній Конституції України.
Лідер партії «ОСНОВА» – Сергій
Тарута є співавтором законопроекту №3781 «Про процедуру підготовки нової
Конституції України», який має на меті внести ясність у повноваження і
функціонал всіх гілок української влади, гармонізувати відносини між владою,
бізнесом і суспільством та наділити українців правом голосу.
Окрім цього, реформа
децентралізації повинна акцентувати увагу не тільки на фінансових питаннях, а
повній передачі владі громаді. А від так, і інститут губернаторства потрібно
значно спростити, щоб можливість відкликання виборних посад голів місцевих
адміністрацій, місцевих суддів, керівників місцевих органів правопорядку була з
ініціативи громади.
Я вважаю, що кожна
значима подія для країни повинна проходити всенародне обговорення після, чого
повинна бути прийнята на всеукраїнському референдумі. Чи то вступ в НАТО або
ЄС, чи то позаблоковий статус; чи то взяття чергового траншу, чи то відмова від
нього – все повинно проходити всенародне обговорення. Тому що сьогодні, певна
кількість осіб рішення приймають, після закінчення каденції – переїжджають за
кордон на постійне місце проживання, а ми «пожинаємо плоди ефективних
управлінських рішень». Розуміємо, що референдуми значно затягнуть процес
прийняття рішень, однак вони будуть волею народу, а від так, нашою
відповідальністю! Ми маємо повернути голос українців та значимість його у
розбудові країни!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.