Децентралізаціїя для українців: якою вона має бути

Реформа децентралізації продовжує залишатися вкрай актуальною в Україні четверний рік поспіль.

Автором ключових моментів нинішньої реформи децентралізації був один з лідерів партії «Основа» Володимир Полочанінов. У той час, коли він говорив про доцільність та необхідність проведення реформи децентралізації в Україні, всі говорили, що несвоєчасно і недоцільно. А сьогодні, це одна з небагатьох успішних реформ у державі.

Однак, без недоліків та помилок як в її плануванні, так і в процесі реалізації на місцях не обійшлось.

Основною помилкою була і залишається неузгодженість з Конституцією України. Законотворці, так би мовити, роз’єднали  децентралізацію від змін до Конституції. Відтак, ці два процеси мали б йти паралельно, а як показує сьогодення - створення ОТГ обігнало зміну Основного Закону України.

Таким чином, можливість об’єднання у територіальні громади не тільки сіл, а й селищ та міст, не узгоджується з ч. 1 ст. 140 Конституції України, згідно з якою територіальною громадою може бути лише «добровільне об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл», котре повинно мати статус адміністративно-територіальної одиниці.

Деякі українці, чиї села увійшли в ОТГ, розчаровані реформою та шукають можливості вийти з цього процесу. Але механізм виходу з ОТГ не передбачений законодавчо.

Окрім цього, з 1 лютого 2018 року Держгеокадастр розпочав процес передачі земель за межами населених пунктів у власність ОТГ. Уряд запустив процес після того, як ухвалив розпорядження щодо передачі земельних ділянок сільгосподарського призначення державної власності у комунальну власність ОТГ. Таким чином, Кабмін обійшов вимогу дочекатися досі не ухвалених змін у законодавстві. 

Що ж у результаті?

Якщо раніше, учасники АТО мали першочерговий пріоритет в отриманні земельних ділянок з Держгеокадастру, то тепер ця вимога не поширюється на власність ОТГ, тобто землі сільськогосподарського призначення.

І поки процес децентралізації триває, необхідно ухвалити та привести у відповідність ще десятки законопроектів, які стосуються регулювання земельних відносин та права громад розпоряджатися землями за межами населених пунктів.

Найбільш вагомим, у процесі децентралізації, є, залишається і буде актуальним питання фінансової децентралізації. Суть її получає у передачі повноважень збирати податки, а відтак, і можливість розвиватися власним шляхом, самостійно вирішуючи, на що витрачати кошти: чи то на дорогу, на нову школу чи ремонт. Але ж окрім додаткового фінансового грошового потоку, на місцеві бюджети лягла і частина видатків на освіту і охорону здоров’я, які раніше фінансувались з державного бюджету.

Процес об’єднання залишається вельми хаотичним і непрогнозованим у часі, що змушує Уряд йти на витрати за змістом одночасно двох бюджетних систем - децентралізованої для ОТГ і централізованої для інших.

В ідеалі, ОТГ отримує додаткові фінансові та майнові ресурси. Зокрема:

-     60% податку на доходи фізичних осіб ( ПДФО);

-     25% екологічного податку;

-     5% акцизного податку з реалізації підакцизних товарів;

-     100% єдиного податку;

-     100% податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності;

-     100% податку на майно (нерухомість, транспорт, земля);

-     інші види доходів (кошти, отримані в процесі здійснення держзакупівель, різноманітні трансферти, власні надходження бюджетних установ, гранти тощо);

-      освітня та медична державні субвенції.

Сьогодні, прибуток підприємств і податок на надра, відповідної ОТГ, йдуть нагору, а повинні були б залишатися на тих територіях, де вони заробляються.

Ще однією серйозною проблемою є - ОТГ недостатньо уваги приділяють фінансовоємним питань розвитку інфраструктури територій, акцентуючи зайву увагу на некритичних завданнях - відновлення парків, фонтанів, пам’ятників і т.п.

Наприклад, на підготовку теплосистем до нового опалювального сезону ОТГ виділяють поки набагато менше коштів зі своїх бюджетів, ніж на це передбачалося раніше. Такою ситуація є і з дорігами в області, а зокрема у Лохвицькій та Сенчанській ОТГ.

У чому ж полягають складнощі?

Але, по-перше, потрібна місцева влада, здатна прозоро і ефективно використовувати ці ресурси. Як показують результати виборів до ОТГ, переважну більшість керівних посад громади займають все ті ж очільники як і при самоврядуванні.

По-друге, дуже повільно йде процес створення ОТГ і передачі їм повноважень.

По-третє, не приведені у відповідність до змін, у нашому випадку - децентралізації, законодавство, що викликає безліч суперечностей, які ще проявляться у майбутньому.

Сьогодні Полтавщина - це одна із «годівниць» України. Тут зосереджений і сільськогосподарський, і промисловий, і газо- та нафтовидобувний потенціали. Тільки у Полтавській області видобувають 40% від загальної кількості газу в Україні.

Тому ми вважаємо, що ступінь децентралізації повинен бути значно вище і значно більше повноважень, які сьогодні залишаються у Києва: земельні, податкові та інші питання повинні бути передані на місця. Адже Полтавщина має необхідну кількість ресурсів для надання більш якісних та більш різноманітних послуг своїм жителям, створення умов для розвитку підприємництва, залучення інвестиційного капіталу та для всебічного покращення умов проживання жителів громади.

Виправивши вищезазначені помилки ми знайдемо компроміс між центром і регіонами заради розвитку!