Відкликання за народною ініціативою: висновки та рекомендації

З ухваленням нового ЗУ «Про місцеві вибори» громадяни України отримали право й можливість відкликати депутатів місцевих рад та виборних посадових осіб місцевого самоврядування за народною ініціативою.

Проведений аналіз функціонування інституту відкликання депутатів та виборних посадових осіб місцевого самоврядування за народною ініціативою дозволяє зробити висновок, що в Україні цей інститут здебільшого не працює. Його запровадження зовсім не призвело до подолання проблеми «тушкування» в депутатському корпусі місцевих рад та не зробило народних обранців більш відповідальними.

Інститут відкликання в українській версії ставить під сумнів вільну природу мандата депутатів і посадових осіб місцевого самоврядування та погано поєднується з існуючою виборчою системою, внаслідок чого позбавлення мандатів виборних представників може бути вкрай несправедливим. Особливо, враховуючи той факт, що реалізується воно через збір підписів виборців, а не шляхом їх загального голосування.

До того ж надмірна роль політичних партій у процесі відкликання нівелює ідею народної ініціативи як таку та робить саме відкликання швидше механізмом партійного, а не суспільного контролю. Як свідчить вітчизняний досвід, саме партії є рушійною силою у відкликанні обранців, і часто вони використовують цей механізм виключно для приборкання своїх представників.

Законодавче регулювання відкликання містить серйозні прогалини, які фактично зводять нанівець цей  інструмент. Їх наявність надмірно ускладнює практичну реалізацію закону та дозволяє обранцям легко оскаржувати своє відкликання у судовому порядку.

Практика показує, що відкликання може бути успішно реалізоване лише там і тоді, де є повна згода основних задіяних у процесі сторін – активних виборців, партії, місцевої ради і територіальної виборчої комісії – за готовності органів Національної поліції та Державного реєстру виборців співпрацювати з ТВК та брати участь у цьому процесі (приклад Кам’янського). Якщо хоча б одна сторона зажадає заблокувати процес, то є чимало можливостей це зробити.  

Враховуючи низьку дієвість інституту відкликання, його невідповідність європейській демократичній практиці, а також перспективу чергової зміни виборчої системи, Україні доцільно відмовитися від подальшого застосування відкликання та виключити відповідні положення із вітчизняного законодавства. Натомість набагато важливіше віднайти оптимальний варіант системи виборів до місцевих рад, аби надалі не потрібно було так часто і в таких масштабах «підправляти» результати голосування за допомогою відкликання. 

Водночас альтернативним механізмом суспільного контролю за діяльністю депутатів та виборних посадових осіб місцевого самоврядування може стати право громадян відкликати весь склад місцевої ради, сільського, селищного та міського голову, старосту через місцевий референдум. На загал, така можливість уже передбачена у Законі «Про місцеве самоврядування в Україні», проте механізм її реалізації відсутній. Його створення напряму пов’язане з прийняттям спеціального закону щодо місцевих референдумів.