Власник сторінки
Брендмейкер, релайтер, политбрендолог
В сучасному світі створена практично ідеальна система міфозабезпечення політикуму – система засобів масової комунікації, яка, особливо в умовах повної або часткової їх підпорядкованості...
… «… На жаль, переважна більшість інформації, прикладів, тощо, які використовується для відпрацювання напрямків поведінки і створення іміджів сучасних українських політиків, беруться із зарубіжного досвіду і, на жаль, не відповідають запитам української громадськості й не можуть бути відтворені адекватно в громадській думці. У суспільстві, яке перебуває на зламі історичних епох, у процесі трансформації від тоталітарного до демократичного, від централізовано-державного управління економічними процесами до їх ринкового регулювання, від ідейної одностайності і підтримки «генеральної» лінії або «генерального» лідера – до створення низки «парламентських партій» із домінування двох (як по це вище йшлося в артикуляції О.І.Вишняка), навколо б яких гуртувалася спільнота, та створення лідерської еліти, в т.ч. політичної. В такому суспільстві завжди відбуватимуться процеси переосмислення і переоцінки багатьох раніше стереотипізованих позицій та істин, що породжують певний зсув ціннісних орієнтацій, відпрацьовуються нові соціальні установки та стереотипи, які згодом можуть набути значення соціальних норм.
Цивілізаційне залучення не передбачає зниження відповідальності ані владних структур, ані їхніх керівників за події і процеси, що відбуваються в суспільстві. Згідно зі сформульованим А.П.Назаретяном «законом техно-гуманітарного балансу», «чим вищою є міць виробничих і бойових технологій, тим досконаліші механізми стримування агресії є необхідними для збереженнясуспільства». Так для масової свідомості взагалі означає, що перестав існувати ще один інструмент реального управління нашим складним кризовим суспільством. Паралельно з цим посилилося використання системи ЗМК для різного типу маніпуляцій масовою свідомістю. Особливо яскравих рис набуває це маніпулювання масовою свідомістю та громадською думкою під час електоральних кампаній.
Підкреслюю, те суспільство, де більшість прав і свобод громадян не підкріплені економічно і організаційно суспільством (відсутні механізми реалізації правових гарантій і постулатів), де ці права лише декларовані, виконують роль «заставки», цивілізаційного «кліше», яким прикривається влада, нібито демократично обрана і легітимна, саме в такому суспільстві, зрозуміло, неодмінно важливу роль починає відігравати маніпуляція інформацією і виникає спокуса у все ширшому застосуванні таких маніпуляцій. Паралельно росте і недовіра до змісту і оцінок засобами масової інформації сутності політичного життя, економічних, суспільних відносин взагалі, яка тісно корелюється з низьким рівнем довіри до владних структур. За даними Центру «Демократичні ініціативи» ім. І.Кучеріва (опитування відбулось у грудні 2017р.) поміж політичних інститутів найгіршу оцінку щодо довіри до них отримали: Верховна Рада України (–76 %), державний апарат (–75%), політичні партії (–71%), уряд України (–65%) та Президент України (–60%). До лідерів недовіри також потрапили такі складові правоохоронної системи, як суди (–75%) та прокуратура (–74%). Дуже високим рівень недовіри виявився і до комерційних банків (–73%) та Національного банку України (–67%). Найгірший баланс довіри/недовіри мають російські ЗМІ (–77%); «негативний баланс довіри/недовіри мають й інші соціальні інституції: поліція (–46%), СБУ (–26,5%), профспілки (–25%), західні ЗМІ (–22%), патрульна поліція (–19%), Омбудсман (–17%), НАБУ (–12%), органи місцевого самоврядування (–12%), ЗМІ України (–6%)».
І саме в цій ситуації, як прямий наслідок, наступає період, коли влада обирає у своїх вчинках (принаймні в інформаційній сфері) – так звану маніпулятивну стратегію розповсюдження (тобто створення і відтворення) інформації, і взагалі – формування громадської думки. Суть її полягає в тому, що відбувається цілеспрямований, іноді ворожий щодо намірів вплив на аудиторію за допомогою усякого виду кліше, стереотипів, надання конкретних ціннісних настанов і орієнтирів; за їх допомогою – включення людей в діяльність, зміст якої, мета і завдання ними раціонально не усвідомлюються, спрямування (мобілізація) реципієнта на «виконання дій, необхідних комунікатору».
В сучасному світі створена практично ідеальна система міфозабезпечення політикуму – система засобів масової комунікації, яка, особливо в умовах повної або часткової їх підпорядкованості та економічної залежності від владних (олігархічних) структур буде переважно відображати міфологеми потрібні правлячим елітам…»…
P.S. … Рефлексія на непрості дилеми сьогодення вербалізувалась цитуванням своєї наукової праці «ЦИВІЛІЗАЦІЙНЕ ЗАЛУЧЕННЯ ЯК ПСИХОЕКОЛОГІЧНА МЕТОДОЛОГІЯ: ПОЛІТИКО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ»…
©Vilena V Voronova
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.