Жителі Донбасу – жертви політичної бездарності української влади

Нескінченні угоди про припинення вогню не спрацювали, і саме ця політична неспроможність покласти край конфлікту змушує 4,4 мільйона українців, які постраждали від конфлікту, переносити щоденні страждання.

Наші співгромадяни, які зуміли виїхати із зони конфлікту на підконтрольні Україні території, також змушені стикатися з серйозними проблемами.

Висока вартість житла в українських містах, відсутність адекватної соціальної підтримки, нестача коштів для існування ставлять переселенців перед важким вибором – необхідністю повернення на непідконтрольні території.

За даними ООН, сьогодні наша країна є дев'ятою в світі за кількістю внутрішньо переміщених осіб. З 2014 року ці люди рятуються від бойових дій, виїжджаючи з непідконтрольних територій. Вони покидали рідні місця найчастіше в поспіху, залишаючи все своє майно, з єдиною надією: почати жити заново, але в Україні. Це справжній масовий громадянський подвиг: залишатися вірними своїй країні, але виявитися безправними в ній.

Чотири минулі роки – достатній термін для того, щоб врегулювати всі питання переселенців, включаючи проблеми житла та їхнє право на вільне волевиявлення. Ситуація, за якої влада так і не вирішила проблеми понад 1,6 млн вимушених переселенців, тобто більше 4 % виборців, прирівнявши їх до неповнолітніх або недієздатних, викресливши з українського суспільства, позбавивши своїх громадянських прав, є неприйнятною. Громадян України не можна ділити за ознакою прописки.

Незважаючи на безплідні дебати в парламенті, діяльність правозахисних організацій, акції протестів і написання петицій до президента, умови для адаптації переселенців і повноцінної їхньої інтеграції в суспільство так і не створені. Виходить, що переселенці нібито мають право голосувати, відповідно до спеціального закону, але закон про вибори це право ігнорує, оскільки з тимчасовою реєстрацією голосувати не можна.

Ми, партія «РОЗУМНА СИЛА», змушені нагадати нинішній владі: переселенці – перш за все громадяни України, з усіма правами, свободами і обов'язками без будь-яких обмежень і дискримінацій. Ми категорично проти будь-якого утиску прав українських громадян. Наголошуємо: поділ громадян України за місцем прописки неприйнятно і становить загрозу національній безпеці.
Переселенці покинули рідні місця не з власної волі. Вони – жертви політичних обставин, але при цьому залишаються повноцінними громадянами України, чиї права порушувати не можна. Маючи тимчасову реєстрацію, проживаючи на території України, вони працюють, платять податки, часто відкриваючи свою справу, створюючи нові робочі місця, їх діти ходять в школи і в дитячі садки, однак право проголосувати їм чомусь не дають!

Влада не хоче, а, швидше за все, боїться давати переселенцям таке право, бо вони дійсно можуть проголосувати «не за ту партію». Таким чином ті, що сьогодні сидять біля керма держави, попросту відсікають «неугодний електорат». Можна почути і такий «аргумент», що переселенці нібито знаходяться поза домом «тимчасово» і у них є статус «тимчасово переміщених осіб». Але, на жаль, війна триває вже чотири роки, мир у країні примарний і, в будь-якому випадку, нестійкий.
Які ризики такого ставлення держави до вимушеним переселенцям?

Хіба важко зрозуміти, що зневажливе та дискримінаційне ставлення влади до людей визначить ставлення цих людей до такої влади?

Хіба важко усвідомити, що так, як до них ставиться Україна, рано чи пізно, і вони будуть до неї ставитися?

Невже не можна спроектувати на себе внутрішнє самовідчуття людини, громадянина України, який відчуває себе мігрантом у своїй власній країні, позбавленим прав і соціальних гарантій, та й ще на додачу з повішеним на нього ярликом «сепаратиста»?

Питання обмеження виборчих прав внутрішньо переміщених осіб може бути знято Верховною Радою України шляхом внесення змін до закону про вибори.

Для прийняття позитивного рішення необхідна лише політична воля та розуміння того, що Україна – це реальна держава, а громадянство України – не порожній звук, а реальні права та реальні обов'язки і людей, і влади.