Стань джедаєм чи тікай з України! На що орієнтована сучасна молодь?

Сьогодні багато розмов про нову Україну, нові реформи і новий стиль життя. Але в цій «формулі» втрачено один елемент, найважливіший, – молодь.

Те, про що зараз пишу, на перший погляд мало інтригує… Це не скандали і розслідування, ляпи реформ чи сповіді олігархів. Але це те, що стосується кожного. До того ж незалежно від політичних уподобань. Молодь та орієнтована на неї політика – не менш важлива тема, ніж розвиток економіки чи успіхи децентралізації. Однак на телеекранах її немає. Власне, як і виваженої та послідовної молодіжної політики в країні загалом. Усе зміниться. Хоча пізніше, ніж хотілося б. І будь-яка війна завжди завершується. Але зміни невідворотні, бо після двох Майданів суспільство вже інше. Нове.

Нині наше суспільство нагадує… процес виготовлення сталі з металобрухту. Іржавих залізяк уже немає. Але блискуча криця ще не народилась. Український «метал» у розплавленому стані. Зараз навколо виробництва кишить багато майстрів, у кожного з яких свій рецепт витоплення. Водночас усі заважають і один одному, і головному сталевару – молоді, яка виплавляє новий метал та створює майбутнє.

Зараз в Україні мешкає понад 11,5 мільйонів молодих людей віком від 14-ти до 35-ти років – це майже третина населення держави! Тобто пропорційно ми молода нація – з фантастичними перспективами, можливістю демографічного вибуху та якісної перебудови суспільства. Однак у сучасної молоді не менше і шансів стати… втраченим поколінням.

Що очікує в найближчому майбутньому на тих, кому зараз до 35-ти?  

Варіант 1. Утекти! Подалі, а якщо поталанить, то й назавжди! Тобто емігрувати. Найбільш активні, освічені та кмітливі молоді люди поїдуть шукати кращої долі на чужині. Власне, що зараз і відбувається. Нині на заробітках перебувають від 7 до 9 мільйонів українців, понад половина з яких – молодь.  Чому втікають? Бо рідна держава не дає шансів на самореалізацію та достойне життя. Так, станом на 2017 рік в Україні не мала постійної роботи кожна п’ята молода людина. Будь у вас хоч кілька червоних дипломів і наукових ступенів, але без зв’язків і заможних батьків складно знайти добре оплачувану роботу. Часто більш реально записатися в програму Ілона Маска та полетіли на Марс.

Варіант 2. Стати «баластом». Поповнити лави інертних і зневірених, байдужих до розбудови держави. Бути одним із диванних чи тролейбусних критиків, які реально ні на що не впливатимуть, а лише підживлюватимуть (несвідомо) політичні інтриги.

Часто молодь розчарована у всьому. З різних причин. Наприклад, коли той самий пошук роботи розбивається об реальність. Необґрунтовані амбіції призводять до чергових депресій. Грубо кажучи, часто молоді люди мріють про легку роботу з окладом мінімум від тисячі доларів. Певно, серед ваших знайомих чи навіть друзів є ті, хто роками не злазить із дивану, подекуди – розсилаючи резюме. І вічно ниють, що реалії не відповідають їхнім амбіціям.

У кращому разі вони не полінуються хоч піти на вибори і таки проголосувати. В гіршому – голосуватимуть заради забави, наприклад, за Дарта Васильовича Вейдера. До речі, цей фейковий кандидат – теж молодь! 1989 року народження, тобто йому немає ще й 30-ти років. І він заснував цілу політичну партію «Блок Дарта Вейдера», балотувався не лише на місцевих виборах в Одесі та Києві, а й навіть висунув свою кандидатуру на президентських та парламентських. Абсурдно, але факт.

Варіант 3. Стати шибайголовами. Частина молоді долучиться до тих, чия головна мета – все зламати, хто здатен на вкрай ризиковані вчинки заради сумнівної мети, у кого відсутні бажання і вміння йти на компроміси. І це чи не найстрашніше.

Представників цього типу можна побачити і у вуличних бійках, і серед радикальних протестувальників.

Зазвичай так проявляються підліткові комплекси, які не зникають і в зрілому віці:   відчуття «зграї», схиляння перед агресивним «вожаком», загострене хворобливе відчуття причетності до надважливої справи.

Варіант 4. Стати шанувальниками химерних ідеологій.  У 1991 році офіційно зникла радянська комуністична ідеологія. І виник вакуум. Жодна влада за 26 років не змогла заповнити його чіткою, логічною та зрозумілою концепцією національної ідеї.

Замінниками в цьому вакуумі стали найрізноманітніші вчення, що поєднували революційні, релігійні, філософські, а іноді відверто фейкові погляди. Чого варті лише так звані козаки-кришнаїти і навіть козаки-каратисти…  У політичному сенсі такі вчення можуть коливатися від крайньо-лівих до ультраправих.

Варіант 5. Скоїти суїцид. Зневірившись, часто молоді люди втікають від реальності не за кордон, а в інший вимір (алкоголь, наркотики) і зрештою – на той світ.

Лише вдумайтесь! За кількістю самогубств Україна вже посідає одне з провідних місць у світі. Згідно з даними Державного комітету статистики, на 100 тисяч населення припадають 22 самогубства! До того ж суїцид – друга за чисельністю причина смерті серед молоді.

Варіант 6. Створити потужну всеукраїнську молодіжну ініціативу. Вона має втілитись у конкретному русі та в майбутньому спрацює як каталізатор для влади – і для ухвалення молодіжного законодавства, і для запуску дієвих механізмів реалізації молодіжної політики та забезпечення прав молоді на самореалізацію. Ця ініціатива має бути позбавлена комсомольського формалізму і навіть натяків на фанатизм будь-якого ґатунку.

Чи готова до цього молодь? Не тільки готова, але й уже давно цього чекає. І чітко говорить про те, що хоче брати участь у розбудові країни. Показовими в цьому сенсі є і результати всеукраїнського соціологічного дослідження "Молодь України-2017", проведеного на замовлення Міністерства молоді та спорту. Так, згідно з дослідженням, 52% молодих людей готові особисто(!) долучатися до ініціатив у громаді. Це маленький приклад великих перспектив.

Нова всеукраїнська молодіжна ініціатива – це єдина альтернатива.

Ті, хто зуміє це організувати, без перебільшення врятують Україну.