«Жіноче питання» у політиці

   … «…Питань щодо представництва жіноцтва у політиці настільки багато, що вони вибудовуються у континуум.

   «Жіноче питання» – саме цим вербальним біномом «маркується» гендерна складова уполітичному дискурсі і сьогодні воно як ніколи актуальне, бо називаємо себе демократичним, цивілізованим суспільством. 

   У цивілізованому світі стало певною аксіомою: ступінь свободи жінки в суспільстві є показником міри свободи суспільства загалом. Сьогодні ця аксіома трансформується у практичному плані у низку вимірів цієї свободи, лакмусовим папірцем, загальним показником якої є, безумовно, міра залученості жіноцтва країни до суспільного простору, сфери прийняття відповідальних політичних рішень. Без цього неможлива побудова гендерно збалансованого суспільства в Україні.Тому на особливу увагу заслуговує питання представленості українського жіноцтва в зоні особливої відповідальності – політиці. Жінки складають більше половини населення України й повинні мати відповідний вплив на прийняття політичних рішень…

   … Логічно, що де б ти не знаходились представниці Всеукраїнського Жіночого Руху «ЖІНКИ ЗА ЗМІНИ», завжди гамірно, завжди строката риторика, завжди численні питання про наболіле… Звісно питання про долю нашої з колегою Инною Силантьевою ініціативи, яка трансформувалася у жіночий рух національного масштабу, лунає найчастіше. Сьогодні, можна з гордістю констатувати: Всеукраїнський Жіночий Рух «ЖІНКИ ЗА ЗМІНИ» набирає обертів та збирає під свої знамена найкращих представниць українського жіноцтва. На питання журналістів: «Яка доля руху? Чи є зворотній зв'язок з жінками з регіонів?», відповім одним словом: «Так». Як модератор низки круглих столів «Українська жінка й політика: реальність, проблеми, перспективи» і не тільки тих, які пройшли під головним куполом країни, а і в інших містах країни, можу сказати, що перспективи у нас дійсно є. Сказати що я вражена – нічого не сказати. Численну кількість небайдужих жінок, справжніх жінок-лідерів, які пропонують свій план дій і на рівні своєї громади, регіону, і на макрорівні. Та головне не плани, а конкретні дії цих жінок, які на своїх тендітних плечах вже несуть таку ношу… Тому, логічно, що жіночий голос останнім часом звучить на високих регістрах. А теми рівноправності та рівновартості жінки та чоловіка, причини низького рівня громадсько-політичної участі жінок, гендерної рівності та участі українського жіноцтва у політичному житті країни, можливості жіноцтва впливати на законодавчий процес через своїх представників у парламенті, паритетної демократії як засобу створення соціального середовища, однаково сприятливого для життя та самореалізації як жінок, так і чоловіків, шляхи реалізації лідерських якостей жінки та відстоювання своїх громадянських прав в умовах сучасного політичного життя України – артикулюються представницями різних жіночих організацій, які об’єднуються, аби актуалізувати все це на порядку денному держави…

P.S. … Я згадала, як рік тому, на брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі, журналіст одного поважного ЗМІ цікавився нашою думкою щодо теми «варяги в Україні». Так, та емпірія, яку маємо ми (результаті численних зустрічей і спілкування з представниками різних соціальних та політичних страт), дозволяє зробити висновки: обурення тим, що в різні часи на різні найвищі посади в Україні призначали іноземців, не знає меж. А ще більше, обурювало те, що серед детермінант, які зумовили такий процес експансії, представники влади вказували на професіоналізм. Сталою є риторика: українська ідентичність, гідність, українська нація. Це вже як афірмація звучить на найвищих нотах, з самих високих трибун. Та саме такі кадрові кульбіди, коли іноземці призначаються на ключові та стратегічні державні посади, принижують українців. Свій професіоналізм «варяги» вже довели… Та, я зараз не про тих, хто покинув країну… Тоді, молодий представник медіа запитував про скандал, пов'язаний з Міністерством охорони і чи будуть жінки України об’єднувати зусилля, аби відправити заморську пані на відпочинок від «справ українських»… На превеликий жаль, сьогодні констатуємо, що всі зусилля тисяч українських жінок зведено нанівець. А цей «неофіт» у медицині, який і став кульмінацією спротиву ксенократії у нашій країні, досить «в пошуках вакцин»… А Україна - третя в Європі за кількістю хворих на кір… Смертність від онкологічних захворювань в Україні одна з найвищих в Європі, а в бюджеті України на 2018 рік кошти на лікування будуть виділені лише для 28,5% хворих на рак українців… А пані в.о. міністра радить таких хворих лікувати любов’ю, та пропонує волонтерам частіше навідувати хворих у лікарнях… Ще одне «ноу-хау» від виконуючої обов'язки глави українського МОЗ: на своїй сторінці в FB вона написала, що волонтерська організація з Ізраїлю United Hatzalah збирається організувати в Україні альтернативу "швидкої допомоги" - службу безкоштовної екстреної допомоги. З її слів, зрозуміло, що кожен з волонтерів, отримавши інформацію про те, що швидка не може потрапити до пацієнта, виїжджає на скутері, велосипеді, біжить самостійно, щоб до приїзду бригади екстрено допомогти постраждалим… Та, що там про живих казати, адже і мертві теж цій пані не до вподоби: Міністерство охорони здоров'я України в особі в. о. міністра відмовилось підписувати розпорядження Кабінету міністрів про виділення 200 тисяч на ребальзамацію тіла Миколи Пирогова... Ну, може це особисте, хто знає, як воно радіологу давати світло на збереження пам’яті про видатного лікаря-хірурга, професора, доктора медицини…

P.P.S. …O tempora! O mores!...