Причини арешту вітчима і матері Олени Боннер ніхто не знав.
14-річну дівчину відправили до бабусі у Ленінград. Звідти вона їздила до Москви передавати батькам передачі. Після війни доросла Олена брала активну участь у протестному русі. Її називали «Всіхня дочка», бо вона розносила передачі десяткам переслідуваних, зазначаючи себе у документах, як доньку. Крім передач вона допомагала укладати збірки творів заборонених письменників та передавати їх на Захід.
Зі своїм чоловіком, відомим правозахисником та науковцем Андрієм Сахаровим Олена познайомилась на суді одного з політв’язнів. Через кілька років після одруження вона представляла його на церемонії вручення Нобелівської премії. У 1980 Боннер поїхала разом із Сахаровим у заслання. Там він неодноразово оголошував голодування. Змучений та хворий, Сахаров помер у 1989 році. Боннер пережила свого чоловіка на 22 роки – керувала фондом його імені та робила усе, щоб на весь світ розповісти про злочини радянського режиму.
Сьогодні 95 років з дня народження Олени Боннер. Її історія – одна із сотень тисяч доль, зламаних радянською репресивною машиною. Прийде час, коли ми знатимемо кожну.
Олег Ляшко,
Народний депутат України,
Лідер Радикальної партії
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.