Недосвідчені добровольці проти безжалісних солдат регулярної армії.
Вільні люди проти холуїв, які замість одного царя повірили в іншого.
Так було 100 років тому, під час сумнозвісного бою під Крутами на моїй рідній Чернігівщині. Сьогодні історія повторюється з дивовижним збігом обставин.
Як в 1918-му молоді люди в нерівному бою під Крутами дали відсіч сильній армії більшовиків, так і в 2014-му, після народної перемоги над режимом диктатора Януковича, неозброєні та ненавчені добровольці кинулися на передову – голими руками зупиняти російські танки на Сході.
Визвольні змагання початку ХХ століття повинні були назавжди закарбувати у нашій пам’яті – без сильної армії України не буде. Натомість, отримавши незалежність, недалекоглядні політики віддали ядерну зброю і розвалили ЗСУ.
Але знищити добровольців – молодих, самовідданих патріотів, не під силу нікому. 100 років тому більшовики замучили і розстріляли усіх, хто не загинув в бою. Але ми пам’ятаємо кожного. Так само, як пам’ятаємо кожного Героя Небесної Сотні, розстріляної за вказівкою влади.
Вони загинули, щоб ми боролись далі. І ми боротимемось!