«Економіка вражень» повинна стати новою економічною пропозицією

   … «Сьогодні у високих владних коридорах актуалізують питання створення позитивного іміджу нашої країни і свідченням того є Стратегія сталого розвитку «Україна-2020», розроблена з ініціативи Президента України, яка була представлена ним 25 вересня 2014 року. Так ось, там чітко вказано розділ «Вектор руху «Гордість за Україну в Європі та світі», який передбачає 13 реформ і програм. Перші дві: «Програма популяризації України в світі», «Програма створення бренду «Україна». Як автор бренд-стратегії «Брендування міст – імідж та репутація України», як людина, сфера наукової діяльності якої, пов’язана з дослідженням феномену регіональної ідентичності з позиції політико-психологічного аналізу, можу зі 100% впевненістю стверджувати, що історико-культурна спадщина є однією з базисних складових у процесі територіального та національного брендингу. На практиці провідною має стати культурно-історична точка зору, яка акцентує увагу на проблемі збереження вітчизняної культурної та історичної спадщини. Робота над брендингом територій є важливим політичним завданням, оскільки культура в цілому та історико-культурна спадщина завжди поряд з економікою та оборонною промисловістю країни. Сучасна політика брендингу пов'язана з нетрадиційним підходом до збереження історико-культурної спадщини території. Вже сьогодні має відбутися трансформація: перехід від «захисту від» до «захисту для», бо елементи історико-культурної спадщини активно використовуються в теперішньому часі. Ця парадигма культурної політики щодо спадщини обумовлена особливостями соціалізації особистості в інформаційному суспільстві. Минуле в цій парадигмі часу стає елементом сьогодення і майбутнього.